Електронні договори давно перестали бути новинкою. Ми підписуємо їх майже щодня шляхом оформлення кредит у застосунку, погоджуючи умови користування онлайн-сервісом чи укладаючи корпоративну угоду через цифрову платформу. Та попри зручність, у багатьох досі виникає сумнів: чи справді такий документ має юридичну силу, і чи визнає його суд, якщо справа дійде до спору.
Поняття і правова основа
Українське законодавство по даному питанню дає чітку відповідь. Закон «Про електронну комерцію» визначає електронний договір як домовленість двох або більше сторін, укладену в електронній формі, яка спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Цивільний кодекс уточнює: якщо сторони здійснили правочин за допомогою інформаційно-комунікаційних систем і погодили таку форму, він вважається укладеним у письмовій формі. Тобто електронний договір прирівнюється до звичайного паперового документа, якщо дотримано встановлених вимог.
Головна відмінність у тому, як фіксується воля сторін. У традиційному договорі це фізичний підпис на документі, в електронному - дії, що мають юридичне значення: підтвердження кнопкою, введення одноразового коду, накладення електронного підпису чи авторизація в системі. Закон не вимагає паперу, але зобов'язує забезпечити можливість ідентифікувати особу, яка дала згоду, і перевірити, що її волевиявлення було свідомим.
Таким чином, паперовий документ і електронна форма мають однакову силу, якщо зафіксовано факт згоди сторін. Це відображає принцип технологічної нейтральності: право не залежить від носія, головне достовірність дій і зміст домовленостей.
Форма укладення
На практиці електронні договори укладають у кілька способів. Найпоширеніший обмін електронними документами, підписаними кваліфікованим електронним підписом (КЕП). Такий підпис має юридичну силу, рівнозначну власноручному, і не потребує додаткових доказів.
Інший варіант відбувається шляхом прийняття публічної оферти певного ресурсу: коли користувач натискає «Погоджуюсь» на сайті чи вводить SMS-код для підтвердження. У такому випадку правочин укладається шляхом приєднання до вже оприлюднених умов. Ще один формат отримання електронного повідомлення, у якому містяться всі істотні умови та підтвердження згоди.
Незалежно від форми, важливо довести дві речі: По-перше, що дія здійснена саме тією особою, і по-друге що саме ця особа розуміла зміст договору. Це основа юридичної дійсності електронного правочину.
Перевірте ризики сторін при підписанні угоди! Нова LIGA360 містить найповніше досьє компаній та допоможе перевірити: 29 ризик-факторів, санкційність, наявність боргів, фінансовий стан, репутацію в медіа тощо. Замовте презентацію комплексного рішення LIGA360 для контролю інформаційних ризиків і ухвалення рішень, та відкрийте більше можливостей.
Доказовість і технічний слід
Для компаній питання доказовості є ключовим. Якщо угода укладалася онлайн, потрібно зберегти технічні дані, які підтверджують факт підписання: дату, час, IP-адресу, пристрій, журнал подій у системі, а також версію оферти, яка діяла на той момент. У разі спору саме ці відомості стають головними доказами. Відсутність таких записів або неможливість підтвердити особу підписанта стає причиною, через яку суд може визнати договір неукладеним.
Електронний підпис
Закон «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» розрізняє три рівні підписів: простий, удосконалений і кваліфікований. Простий підпис, наприклад, код із SMS або пароль до особистого кабінету. Удосконалений створюється із застосуванням спеціальних засобів і містить ідентифікаційні дані підписанта. Кваліфікований електронний підпис (КЕП) найвищий рівень, який юридично дорівнює власноручному підпису.
На практиці вибір підпису залежить від ризиків і вартості угоди. Для великих контрактів чи фінансових документів логічно використовувати КЕП. Для масових споживчих послуг достатньо одноразового ідентифікатора з підтвердженням через другий фактор автентифікації. Простий підпис не означає слабкий. Головне, щоб система точно фіксувала, хто саме здійснив дію.
Позиція Верховного Суду
Судова практика остаточно зняла сумніви щодо юридичної сили електронних договорів. Верховний Суд неодноразово підтверджував їхню дійсність. У постанові від 12 січня 2021 року (справа №524/5556/19) суд визнав, що електронний правочин, укладений шляхом натискання кнопки чи підтвердження через SMS, відповідає письмовій формі. Аналогічна позиція викладена у постанові від 14 червня 2022 року (справа №757/40395/20), де підтверджено чинність кредитного договору, укладеного через особистий кабінет. У 2023 році у справі №640/7029/19 суд підкреслив: вирішальне значення має не форма підпису, а наявність волевиявлення та ідентифікації особи.
Фактично Верховний Суд сформував стабільну практику: якщо можна довести, що користувач свідомо погодився з умовами, договір вважається чинним незалежно від того, чи підписаний він КЕПом, чи підтверджений кодом із повідомлення.
Міжнародні стандарти
Позиція українських судів відповідає світовим тенденціям. Конвенція ООН про електронні повідомлення встановлює, що документ не втрачає сили через електронну форму. Європейський регламент eIDAS закріплює такий самий принцип. Україна вже гармонізувала своє законодавство з цими нормами, тому український КЕП юридично співставний із європейським кваліфікованим підписом.
Практичні поради
Щоб уникнути ризиків, бізнесу варто приділити увагу технічній стороні процесу. Необхідно фіксувати кожен етап укладення договору від моменту входу користувача в систему до підтвердження акцепту. Зберігайте журнали подій, копії оферт і шаблонів договорів, використовуйте хеш-контроль, надсилайте клієнтам підтвердження укладення угоди електронною поштою або у вигляді квитанції. Це створює доказову базу, яку суд сприймає як надійну.
Користувачам, своєю чергою, варто дбати про власну безпеку, а саме: не передавати коди підтвердження іншим, не укладати угоди через сторонні сайти, зберігати повідомлення або скріншоти з підтвердженням операцій. У разі сумнівів потрібно одразу блокувати акаунт і звертатися до сервісу чи банку.
Висновок
Суд оцінює не форму договору, а зміст волевиявлення. Якщо технічні дані підтверджують, що саме ця особа ознайомилася з умовами і свідомо їх прийняла, договір визнається дійсним. Відсутність логів чи помилки в процедурі підписання, навпаки, можуть звести нанівець навіть добре складений документ.
Електронна форма правочинів - це не спрощення, а закономірний етап розвитку права. Вона забезпечує гнучкість і швидкість бізнес-процесів, але вимагає дисципліни й точності. Юридична сила електронного договору тримається на трьох речах: підтвердженій волі сторін, ідентифікації учасників і надійному доказовому слідів. Саме ці три чинники визначають наскільки захищеним буде ваш договір у цифрову епоху.
Ігор Гордусь, адвокат АО «EvrikaLaw», член Комітету НААУ з питань інвестиційної діяльності та приватизації
