Фінмоніторингові правила на підприємствах: призначення відповідального, внутрішні документи, ризики та штрафи

Фінмон на підприємстві: що варто знати 

Війна зробила фінансовий моніторинг не просто формальністю, а питанням національної безпеки. Підприємства, банки, благодійні фонди. Усі мають бути готові виявляти і блокувати підозрілі фінансові операції. Адже, наприклад,  за «зборами на ЗСУ» чи гуманітарними переказами можуть стояти спроби фінансувати агресора, шахрайські схеми або виведення коштів за кордон. Саме тому система фінмоніторингу сьогодні - це своєрідний щит, який має захищати державу від ворога, бізнес - від штрафів, а міжнародних партнерів - від сумнівів у прозорості української економки. 

Фінансовий моніторинг - це не просто вимога закону, а частина системи безпеки бізнесу і держави. Його правила в Україні регулює цілий комплекс нормативних актів. Основний документ - Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Саме він задає рамку для всіх інших підзаконних актів. 

Однак лише цим Законом справа не обмежується. Кожен орган, який здійснює державний нагляд у сфері фінмоніторингу,  зокрема Національний банк, Державна служба фінансового моніторингу, Міністерство юстиції, Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку, Мінцифра тощо, - має власні нормативні документи, що деталізують порядок дій для установ і підприємств, які вони регулюють. 

Попри те, що ці акти видаються різними відомствами, їх структура та вимоги схожі. Усі вони містять правила щодо призначення відповідального працівника з фінмоніторингу, розробки внутрішніх політик і процедур, а також організації системи управління ризиками. Наприклад, такі вимоги закріплені в наказі Міністерства фінансів України від 7 червня 2024 року №282 та наказі Міністерства юстиції України від 10 вересня 2021 року №3201/5. 

Відповідальний за фінмон: що слід знати 

Кожен суб'єкт первинного фінансового моніторингу (СПФМ) зобов'язаний мати відповідального працівника за проведення фінмоніторингу. Тобто йдеться про банки, страховиків, ломбарди, кредитні спілки, операторів платіжних систем, операторів поштового зв'язку, адвокатські компанії, нотаріусів тощо. Весь перелік зазначений у ст. 6 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів. Відповідальний працівник - фактично ключова фігура, яка організовує процес виявлення та запобігання ризиковим фінансовим операціям. 

Закон прямо вимагає, щоб суб'єкт став на облік у Держфінмоніторингу та повідомляв його про: 

• призначення або звільнення відповідального працівника; 

• призначення особи, яка тимчасово виконуватиме його обов'язки; 

• зміну даних про самого суб'єкта чи відповідального працівника. 

Хто може бути відповідальним працівником 

Кандидата призначають відповідно до внутрішніх документів підприємства та вимог профільного регулятора. Зокрема, йдеться про Мінфін, Мін'юст, НБУ тощо. Перед призначенням проводиться перевірка: особа повинна мати бездоганну ділову репутацію, не бути громадянином країни-агресора (рф чи білорусі) і відповідати кваліфікаційним вимогам: 

• знання державної мови; 

• вища освіта (юридична, економічна або управлінська); 

• не менше одного року досвіду у сфері фінмоніторингу; 

• документально підтверджене навчання з питань фінмоніторингу. 

Призначення оформлюється письмовим рішенням, яке підписує керівник компанії. 

Терміни постановки на облік 

Згідно з постановою Кабміну №850 від 9 вересня 2020 року, СПФМ має стати на облік у Держфінмоніторингу протягом трьох робочих днів з моменту призначення відповідального або до першої фінансової операції. 

Подання інформації відбувається в електронному форматі - через спеціальний е-кабінет Держфінмоніторингу або API-інтерфейс, що забезпечує захищений цілодобовий обмін повідомленнями. 

Наразі дані подаються за формою №1-ФМ, затвердженою наказом Мінфіну №24 від 29.01.2016 року. Втім, із 1 грудня 2025 року почне діяти новий наказ Мінфіну №322, який запровадить оновлений порядок обміну інформацією у сфері фінмоніторингу. 

Роль і статус посади 

Відповідальний працівник - це не «технічна» особа. Він має рівень топ-менеджменту підприємства, координує всю систему фінмоніторингу, контролює підготовку внутрішніх документів, оцінку ризиків і взаємодію з Держфінмоніторингом. 

Крім того, роботодавець зобов'язаний забезпечити його навчання у сфері фінмоніторингу не пізніше ніж через три місяці після призначення, а також підвищення кваліфікації не рідше одного разу на три роки. 

Внутрішня документація: на що звернути увагу 

Одне з головних завдань відповідального за фінмоніторинг - розробляти оновлювати і контролювати виконання внутрішніх документів, які визначають, як саме компанія виявляє ризики і протидіє відмиванню коштів чи фінансуванню тероризму. 

Такі документи -  не просто формальність. Вони задають механізм управління ризиками і гарантують, що послуги чи продукти компанії не будуть використані для незаконних фінансових операцій. 

Два ключові документи 

Закон вимагає від кожного суб'єкта первинного фінмоніторингу (СПФМ) наявності двох основних внутрішніх документів: 

1. Правила фінансового моніторингу, що описують порядок і умови, за якими підприємство проводить моніторинг і визначають конкретні дії у випадках виявлення підозрілих операцій. 

2. Програма здійснення фінансового моніторингу встановлює план організаційних заходів, систему контролю, навчання персоналу та взаємодію між підрозділами. 

Обидва документи мають бути підготовлені відповідно до вимог профільного регулятора (Мінфіну, Мін'юсту, НБУ тощо)  із чітко визначеними розділами та структурою. 

На що спирається розробка 

Під час розробки внутрішніх документів відповідальний працівник враховує не лише українське законодавство, а й: 

• рекомендації FATF - міжнародної групи з боротьби з відмиванням коштів; 

• національну оцінку ризиків; 

• ризик-профіль компанії; 

• рекомендації Мінфіну та аналітичні матеріали Держфінмоніторингу. 

Це дозволяє створити систему, адаптовану саме під специфіку діяльності підприємства, а не просто «копію з шаблону». 

Оновлення - не опція, а обов'язок 

Внутрішні документи повинні регулярно оновлюватися. Закон встановлює конкретний строк - не пізніше ніж через три місяці після будь-яких змін у законодавстві або подій, що можуть вплинути на ризики відмивання коштів чи фінансування тероризму. 

Отже, внутрішні документи - це «дорожня карта» фінмоніторингу для бізнесу. Її якість визначає, наскільки підприємство захищене від ризиків, штрафів і репутаційних втрат. 

Ризики та відповідальність за порушення фінмону 

У 2025 році відповідальність за порушення законодавства з фінансового моніторингу суттєво посилилася. Регулятори демонструють безкомпромісний підхід: лише у вересні Національний банк України оштрафував три банки та десять небанківських фінустанов, наклавши багатомільйонні санкції за недотримання вимог фінмоніторингу. 

Види відповідальності 

За порушення правил фінмоніторингу суб'єкти первинного фінмоніторингу (СПФМ) можуть нести адміністративну, кримінальну та фінансову відповідальність. 

Згідно з частиною 3 статті 32 Закону про запобігання та протидію легалізації доходів, у разі невиконання або неналежного виконання вимог фінмоніторингового законодавства до СПФМ можуть бути застосовані такі заходи: 

• письмове застереження; 

• штраф; 

• відкликання ліцензії або дозволів на здійснення діяльності; 

• зобов'язання відсторонити посадову особу від роботи; 

• укладення угоди про врегулювання наслідків порушення. 

Такі санкції можуть бути накладені протягом 6 місяців із дня виявлення, але не пізніше 3 років із моменту вчинення порушення. 

Типові порушення і штрафи 

До найпоширеніших порушень належать: 

• Недостатня перевірка клієнта: штраф до 12 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (204 000 грн), а за обтяжуючих обставин - до 100 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1,7 млн грн).  

• Порушення вимог щодо виявлення або звітування за неподання чи подання недостовірної інформації, а також за несвоєчасне виявлення підозрілих операцій, штраф може сягати 20 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340 000 грн).  

• Порушення внутрішнього контролю або зберігання документів - до 12 000 неоподаткованих мінімумів (204 000 грн). Якщо припис регулятора про усунення порушення не виконано - до 100 000 неоподаткованих мінімумів (1,7 млн грн). 

Якщо порушень кілька, штрафи підсумовуються, але є верхня межа: 

• для фінансових установ - не більше 10% річного обороту, але максимум 135,15 млн грн; 

• для інших СПФМ - не більше подвійного розміру отриманої вигоди, а якщо її не можна визначити - до 27,03 млн грн. 

Адміністративна відповідальність 

Стаття 166-9 КУпАП передбачає штрафи за порушення правил фінмоніторингу: 

• для посадових осіб СПФМ, ліквідаторів або уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів: від 5 100 до 34 000 грн; 

• для посадових осіб підприємств, які не є СПФМ - від 1 700 до 3 400 грн. 

Кримінальна відповідальність 

Стаття 209-1 Кримінального кодексу України встановлює покарання за умисне порушення вимог фінмоніторингового законодавства: 

• за ч. 1: штраф від 17 000 до 51 000 грн або пробаційний нагляд до трьох років із забороною обіймати певні посади; 

• за ч. 2: штраф від 51 000 до 85 000 грн із аналогічною забороною строком до трьох років. 

Отже, компетентно вибудувана система фінансового моніторингу починається з призначення фахового відповідального працівника та якісно розроблених внутрішніх документів. Саме ці елементи дозволяють компанії своєчасно виявляти ризики, реагувати на них у межах закону й забезпечувати прозорість усіх фінансових операцій. 

Натомість ігнорування або формальне виконання фінмоніторингових вимог може коштувати бізнесу надто дорого - від штрафів і блокування ліцензій до кримінальної відповідальності та втрати репутації. 

Чек-лист готовності до перевірки Національного банку України тут