Інститут примусового викупу акцій міноритарних акціонерів (squeeze-out) був імплементований в українське корпоративне право з метою сприяння концентрації корпоративного контролю в акціонерних товариствах. Відповідно до закону, особа, яка прямо або опосередковано володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, наділяється правом вимагати обов'язкового продажу їй акцій, що належать іншим акціонерам.
Запровадження такого механізму саме по собі не означає порушення права власності міноритаріїв, за умови дотримання балансу інтересів сторін. Ключовою гарантією цього балансу є забезпечення виплати справедливої компенсації.
На практиці питання визначення ціни примусового викупу стало основним джерелом конфліктів та судових спорів.
Нормативні засади формування справедливої ціни визначені у статті 95 Закону України «Про акціонерні товариства». Законодавець закріпив імперативний принцип максимальності, відповідно до якого ціна обов'язкового викупу не може бути нижчою за найвищу з кількох альтернативних величин, прямо передбачених законом.
Визначення ринкової вартості акцій у межах squeeze-out здійснюється шляхом незалежної оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності. Законодавство відсилає до загальних норм, що регулюють оціночну діяльність і національних стандартів оцінки.
Згідно з Національним стандартом «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», ринкова вартість може визначатися з використанням майнового, дохідного та порівняльного методичних підходів за умови наявності необхідної інформації. Оцінювач зобов'язаний мотивувати вибір конкретних підходів і, як правило, застосовувати декілька з них, зіставляючи результати з метою отримання об'єктивного висновку.
У практичному вимірі оцінка акцій може базуватися на таких підходах:
майновий підхід, який передбачає визначення вартості підприємства як різниці між вартістю його активів і зобов'язань, тобто через оцінку чистих активів товариства;
дохідний підхід, що ґрунтується на прогнозуванні майбутніх грошових потоків або капіталізації прибутку та відображає здатність бізнесу генерувати дохід у перспективі;
порівняльний підхід, який полягає у визначенні вартості акцій шляхом зіставлення з ринковими показниками аналогічних компаній або угод.
Найбільш суперечливим є використання майнового підходу, оскільки його застосування при оцінці міноритарних пакетів практично неминуче веде до штучного завищення вартості акцій, якщо підприємство не збиткове. Методологія цього підходу передбачає формування максимальної вартості сукупних активів підприємства з подальшим формальним пропорційним розподілом цієї величини між усіма акціями. При цьому до розрахунку включаються активи, які можуть бути неліквідними, не використовуватися в господарській діяльності або не створювати еономічної вигоди. Як наслідок, отримана ціна однієї акції є номінально високою, але не відображає реальних ринкових умов та економічної доцільності володіння таким пакетом. Крім того, міноритарний акціонер по суті не має права впливати на ці активи, оскільки він не володіє достатньою часткою голосів для прийняття рішень, що визначають використання майна компанії.
LIGA360 надає доступ до актуальної судової практики, аналітики у сфері корпоративного права та інструментів для аналізу звітів про оцінку, що допоможе ефективно відстоювати свої інтереси.
Таким чином, відсутність у законодавстві чітких методологічних орієнтирів щодо визначення ринкової вартості акцій у процедурі squeeze-out призводить до надмірної ролі дискреції оцінювача. Це, у свою чергу, створює передумови для спотворення економічної сутності вартості акцій, зокрема через формальний розподіл вартості активів.
У цьому контексті доцільним видається нормативне закріплення пріоритетності ринкових методів оцінки, передусім порівняльного та дохідного підходів, які безпосередньо відображають здатність акцій приносити економічну вигоду та їх реальну ринкову привабливість. Такий підхід дозволив би обмежити можливості маніпулювання результатами оцінки та забезпечити більш справедливе ціноутворення у процедурах примусового викупу.
Питання остаточності та неможливості перегляду результатів процедури squeeze-out потребує самостійного й глибшого осмислення. За чинним українським підходом момент примусового списання акцій разом із виплатою компенсації фактично закриває процедуру. Така модель ззовні виглядає ефективною з погляду швидкості, однак на практиці часто це призводить до того, що міноритарії змушені звертатися до суду, оскаржувати результати викупу та навіть вимагати стягнення додаткових компенсацій або санкцій.
Збалансувати зазначену асиметрію могло б запровадження спеціального тимчасового механізму, який би дозволяв саме міноритарному акціонеру поставити під сумнів наслідки примусового відчуження. Мова йде про визначений законом період, у межах якого такий власник мав би право заявити про неприйнятність наслідків одностороннього правочину та ініціювати відновлення попереднього стану із поверненням акцій у власність міноритарія за умови повернення ним отриманої грошової суми.
У разі реалізації подібної конструкції squeeze-out втратив би характер безповоротного механізму для міноритарних учасників і трансформувався б у більш гнучкий та юридично збалансований інструмент корпоративного управління. Це, своєю чергою, сприяло б кращому дотриманню принципу пропорційності та узгодженню національного регулювання з сучасними європейськими підходами до захисту права власності.
LIGA360 забезпечить ваш бізнес інформацією, необхідною для комплексного управління ризиками. Наші інструменти дозволяють попереджати ризики співпраці з партнерами, а також законодавчі, судові й інформаційні загрози й вживати своєчасних заходів щодо їх мінімізації. Оцініть можливості LIGA360, замовивши персональну презентацію вже сьогодні.
