Господарські суди, визнаючи заявлені забезпечені кредиторські вимоги і включаючи їх окремо до реєстру, повинні встановити, які саме вимоги забезпечені заставою майна і їх розмір. Це має здійснюватися на підставі належних та допустимих доказів, причому вартість майна ролі грати не буде. До такого висновку прийшла Велика палата Верховного Суду в постанові від 15.05.2018 р. у справі № 902/492/17 (провадження № 12-52гс18).
В даному випадку суд також виходив з того, що іпотекодержатель має право задовольнити всі забезпечені заставою або іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя в розмірі вартості фактичної реалізації предмета поручительства.
При цьому законодавство не пов'язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою), для включення їх до реєстру вимог із договірною вартістю предметів забезпечення. Однак правове значення має розмір підтверджених документально зобов'язань боржника за основним зобов'язанням і вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще не відома.
Важливо врахувати, що роблячи такі висновки, колегія суддів вирішила відступити від позиції Верховного Суду в такій справі, сформульованої в його постанові від 29.03.2017 у справі № 3-1591гс16 (№ 918/169/16). Тоді суд резюмував, що відповідальність майнового поручителя як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується договірною вартістю майна, переданого в іпотеку.
