Мінекономрозвитку опублікувало проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав». У пояснювальній записці до нього зазначається, що чинний Закон «Про авторське право і суміжні права» було прийнято у 2001 році (у новій редакції), після цього до нього вносилися зміни, але значна частина практично важливих питань залишається неврегульованою.
Зокрема, термінологія та зміст майнових прав не завжди дають змогу їх ефективно реалізувати. Наприклад, термін «відеограми» не використовується в законодавстві країн Європейського Союзу, тому він незрозумілий для зарубіжних правовласників. Потребують уточнення майнові права на відтворення, публічне повідомлення, кабельну ретрансляцію та інші. Зокрема, відсутність визначення права на кабельну ретрансляцію дозволяє відповідним суб'єктам господарювання ухилятися від сплати винагороди за використання об'єктів авторського та суміжних прав.
Чинне законодавство передбачає можливість охорони правом особливого роду (sui generis) неоригінальних баз даних, проте відсутні правові норми, які стосуються такої охорони, що ускладнює захист законних інтересів власників неоригінальних баз даних, у створення яких часто вкладаються великі кошти.
Закон «Про авторське право і суміжні права» давно піддається критиці через відсутність винятків та обмежень у сфері авторського права і суміжних прав, необхідних для суспільства. Наприклад, відсутність так званої «свободи панорами» не дає змоги правомірно розміщувати у «Вікіпедії» фотографії творів архітектури, скульптур, розташованих у громадських місцях, за відсутності письмового договору із суб'єктами авторського права. Чинне законодавство не передбачає винятків із права на відтворення, що дають змогу інтернет-провайдерам створювати тимчасові копії файлів.
Проблемою чинного законодавства, яка ставить під сумнів правомірність використання контенту, що розповсюджується вільно з відома правовласника, є вимога письмової форми договору на використання об'єктів авторського права і суміжних прав. Такі вимоги до договорів вступають у конфлікт із сучасними моделями розповсюдження цифрового контенту.
Також існує колізія між нормами Цивільного кодексу та Закону «Про авторське право і суміжні права» щодо майнових прав на службові твори: Закон говорить про те, що права належать роботодавцеві, якщо інше не передбачено договором, а Кодекс - спільно роботодавцеві та найманому робітникові, якщо інше не передбачено договором.
Автори законопроекту стверджують, що пропоновані ними зміни можуть сприяти вирішенню цих та інших проблем, до того ж вони складені з урахуванням норм європейського законодавства.
