ПРАВОВА ПОДІЯ:
Верховний Суд України на спільному засіданні судових палат у цивільних і господарських справах 18 листопада 2015 року розглянув справу № 6-836цс15 за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави до Обухівської районної держадміністрації Київської області та 6 фізосіб про визнання незаконними та часткове скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів і скасування їх державної реєстрації, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння і визнання права власності на земельні ділянки.
ВПЛИВ НА БІЗНЕС:
Під час розгляду була сформульована така правова позиція. Частинами 1 і 2 статті 116 ЗК визначено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання в користування.
Статтею 118 ЗК визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин 1, 2, 6, 7, 8, 9, 10 цієї статті громадяни, зацікавлені в приватизації земельної ділянки, подають заяву до відповідної районної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації чи сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування про приватизацію земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів і документів, які підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до статті 155 ЗК у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права людини щодо володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою, належною їй, такий акт визнається недійсним.
Таким чином, земельним законодавством України визначено спеціальний порядок надання земельних ділянок громадянам України. Його недотримання може бути підставою для визнання недійсним відповідного акта органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якщо таким актом порушуються права людини щодо володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою, належною їй.
Апеляційний суд, керуючись наведеними вище нормами матеріального права, встановив, що відповідачі із заявами до райдержадміністрації про надання їм у власність спірних земельних ділянок не зверталися, підписи в дорученнях від їх імені виконані іншими особами, жодних дій, спрямованих на оформлення зазначених земельних ділянок, вони не проводили, державних актів на право власності на землю не отримували, а також не уповноважували інших осіб на подальше відчуження зазначених земельних ділянок, і прийняв рішення про задоволення позову.
Суд касаційної інстанції помилково скасував правильне рішення суду апеляційної інстанції, погодившись із висновком суду першої інстанції про законність отримання відповідачами земельних ділянок.
ПРОТЕ:
Варто звернути увагу, що оскаржити подібне рішення місцевої ради нині може будь-який громадянин, за умови що це рішення порушує його права й інтереси.
