ПРАВОВА ПОДІЯ:
На спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України 27 травня 2015 року було розглянуто справу № 6-61цс15 за позовом ПАТ «Родовід Банк» до фізособи про звернення стягнення на предмети іпотеки та за зустрічними позовними вимогами іпотекодавця про визнання договорів припиненими, зважаючи на припинення ПП «Блокер», що брало кредит (третя особа за первинним позовом), як юридичної особи.
ВПЛИВ НА БІЗНЕС:
При розгляді справи було сформульовано таку правову позицію. Положеннями частини 1 ст. 39 Закону «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
У справі, що переглядається, апеляційний суд, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, прийняв рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом їх продажу на прилюдних торгах у рамках процедури виконавчого провадження за початковою ціною, яка встановлюється на рівні не нижче звичайних цін на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна при проведенні виконавчих дій.
При цьому, посилаючись на загальний розмір заборгованості, суд не зазначив усіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, а також початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини 6 ст. 38 Закону «Про іпотеку». Посилання апеляційного суду в резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки при здійсненні виконавчого провадження суперечить вимогам ст. ст. 39 і 43 Закону «Про іпотеку».
Виходячи зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону «Про іпотеку», судові палати у цивільних та господарських справах ВСУ дійшли правового висновку, що у розумінні норми ст. 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною 6 ст. 38 цього Закону.
ПРОТЕ:
Таким чином, є можливість оскаржити рішення ВССУ і ВГСУ, які були прийняті протягом останніх півроку, але суперечать новій позиції ВСУ.
