ПРАВОВА ПОДІЯ:
На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 11 березня 2015 року було розглянуто справу № 6-126цс14 за позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк «Форум», про захист прав споживача страхових послуг.
ВПЛИВ НА БІЗНЕС:
При перегляді ВСУ була сформульована така правова позиція. Згідно зі ст. 16 Закону «Про страхування», ст. 979 ЦК договір страхування - ця письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якого укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі в певні терміни і виконувати інші умови договору. Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.
Відносини, що виникають при укладенні договору страхування, регулюються також нормами Закону «Про захист прав споживачів». Згідно з частиною 5 ст. 10 зазначеного Закону у разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з угодою, за кожен день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначена в годинах) прострочення споживачу сплачується пеня у розмірі 3% вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
Одночасно законодавством, що регулює правовідносини у сфері страхування, визначено, що у разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ст. 992 ЦК). А згідно з частиною 4 ст. 16 Закону «Про страхування» однією з істотних ознак договору страхування є визначення в ньому відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору.
На підставі викладеного зроблено висновок, що положення про відповідальність страховика, закріплені в Законі «Про страхування» та главі 67 ЦК, є спеціальними нормами права, а в Законі «Про захист прав споживачів» - загальними.
Розмір неустойки як відповідальність страховика за договором страхування має бути визначений у такому договорі. Якщо ж такий розмір не визначений сторонами в договорі страхування, то до спірних правовідносин застосовується частина 5 ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів», якщо укладений договір страхування направлений на задоволення особистих потреб застрахованої особи.
Таким чином, на підставі наведених правових приписів, принципу заборони притягати особу двічі за одне й те ж правопорушення, а також правил застосування конкуренції правових норм, за умови, що укладений договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої особи страховик несе відповідальність у вигляді розміру неустойки, визначеного в договорі страхування (у разі відсутності визначення розміру в договорі - в розмірі, визначеному в Законі «Про захист прав споживачів»).
ПРОТЕ:
Варто зазначити, що це рішення стосується лише договорів страхування, направлених на задоволення особистих потреб фізичної особи.
