Хто такий "ризиковий контрагент і звідки він взявся?
Постановою №1165 Кабмін було затверджено Порядки з питань зупинення реєстрації податкової накладної та додаток до них - Критерії ризиковості платника податку на додану вартість на підставі наявної інформації.
Податківці збирають та опрацьовують велику кількість інформації та встановлюють відповідні ознаки для її аналізу та висновків. ДПС України на власний розсуд затвердила Довідник кодів податкової інформації, що стала підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, де вказано 20 ознак. Це і є підґрунтям, коли до платника податків може причепитись чорна мітка - "ризиковий платник", яку може отримати сам платник, або його контрагент.
Ці ознаки можна згрупувати наступним чином:
1. Перевірка ланцюгів придбання/постачання в межах одного звітного періоду. Податківці вважають, що всі операції продажу-придбання між контрагентами (від першого придбання до останнього постачання в ланцюгу) мають проводитись за один місяць, а все що виходить за його межі свідчить про ризиковість платника. І хоча до виробників наче ця ознака не застосовується, але на практиці вони теж отримують статус "ризиковий платник".
2. Відсутність виробничих потужностей чи необхідного придбання. Посадові особи в ДПС на власний розсуд оцінюють чи достатньо у підприємств чи самозайнятих осіб ресурсів (трудових, матеріальних) та придбаних складових для виробництва товарів/виконання робіт/надання послуг та виробництва в достатній кількості та заявлених товарів/робіт/послуг.
Аналізуються відомості ЄРПН та звітність про нараховані доходи на предмет придбання у третіх осіб та наявність у них та у платника потужностей чи необхідних складових. На практиці, навіть наявність у підприємства та його контрагента ресурсів ігнорується і підприємство отримує статус "ризиковий платник".
3. Пересортиця. Коли за один місяць придбаваються одні товари/роботи/послуги, а продаються інші. Цього достатньо для отримання статусу “ризиковий платник”.
4. Накопичення залишків ТМЦ за відсутності достатніх місць зберігання. Ця ознака найбільше б'є по виробникам, адже при аналізі операцій в ЄРПН, формально йде накопичення без реалізації за відсутності достатніх місць зберігання. Особливу увагу приділяють товарам з обмеженим терміном придатності. Податківці вважають це достатнім для надання статусу "ризиковий платник".
Перевірте контрагента у LIGA360 перед співпрацею
5. Придбання один в одного. Коли податкова бачить "залучення до здійснення групою платників податку циклу операцій для формування штучного обсягу такого товару / послуги". Враховуючи що підприємства можуть придбавати один в одного різні товари/послуги для господарської діяльності, отримати статус “ризиковий платник” доволі легко.
6. Постачання сільськогосподарської продукції. Аналізується наявність земельних ділянок, основних засобів, придбання всього необхідного для вирощування с/г продукції, сплати єдиного податку 4 групи. Цей критерій мав би відноситись виключно для посередників. Хоча і проведення аналізу ЄРПН щодо придбання та постачання в межах календарного місяця теж не є коректним. На практиці аналіз проводиться і щодо виробників, а відповідно статус “ризиковий платник” може отримати будь-який продавець с/г продукції.
7. Вивезення товарів в режимі експортного забезпечення. Вивезення за межі митної території України окремих видів товарів у період дії воєнного стану (режим експортного забезпечення) походження яких не прослідковується за ланцюгом придбання, а платник податку не є їх виробником. На жаль, і тут виробники теж легко отримують статус “ризиковий платник”.
8. Використання показників реєстраційного ліміту (накл). Це можуть бути висновки про штучне його формування без мети використання придбаного в господарській діяльності. В категорію ризику потрапляють виробники, які мають різні найменування товарів/робіт/послуг на придбання та продаж.
9. Придбання у платника або постачання платнику, щодо якого прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.
10. Недоліки податкової звітності, недекларування чи несплата податків у розмірах, що на думку податківців є достатньою для ведення діяльності.
11.Відсутність за податковою адресою та неможливість проведення документальної виїзної перевірки. Якщо місцезнаходження платника не відповідає зареєстрованій адресі, такі платники в категорії ризику.
12. Відсутність/припинення дії ліцензії, яка засвідчує право суб'єкта господарювання на виробництво, оптову та роздрібну торгівлю підакцизними товарами.
13. Керівник та/або особа, яка має право підпису займає аналогічну посаду більше ніж у 5 платників податків.
Як видно із перелічених вище критеріїв та короткого їх огляду, отримати статус "ризиковий платник" можна як за внутрішніми, так і за зовнішніми факторами.
Якщо підставою є внутрішні фактори, то з ними можно доволі успішно боротись. Так, комісія регіонального рівня в рішенні про відповідність платника податку критеріям ризиковості визначає підставу та інформацію, за якою встановлено відповідність критеріям. Відповідно, платник має подати на розгляд Комісії інформацію (пояснення) та копії відповідних документів, що свідчать про його невідповідність критеріям ризиковості. Готуючи пояснення необхідно враховувати із самі ознаки ризиковості, уникаючи їх. Після семи днів розгляду, приймається або рішення про невідповідність критеріям, або рішення про відповідність.
В новому рішенні про відповідність критеріям (попереднє втрачає чинність) конкретизується інформація про те, що саме не влаштовує податковий орган. І відповідно, платник може знову подати інформацію (пояснення) та копії документів. Якщо зміст претензії незрозумілий - доцільним є надсилання інформаційного запиту до ДПС з проханням надати перелік документів чи інформації, які будуть достатні для прийняття рішення на вашу користь.
Також, рішення про відповідність/невідповідність критеріям ризиковості може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку, що значно затягне процес отримання бажаного результату.
Отримай комплексну інформацію щодо ризиків роботи з контрагентами - у новій LIGA360. Перевіряй 28 ризик-факторів, повне досьє, структуру власності, податкову, судову інформацію, активи та власність, медіаактивність. Замов персональну презентацію менеджера сьогодні.
Що ж робити, коли підставою для отримання статусу "ризиковий платник" стали зовнішні фактори? Тут має проводитись робота із контрагентом (якщо ви у нормальних ділових стосунках). Звернення до контрагента щодо їх дій по зміні негативного статусу, надання можливої допомоги. Бажано проводити комплаєнс-процедури, як перед укладанням договору із контрагентом, так і час від часу; отримувати листи-запевнення (чи додатки до договору) про наявність всіх необхідних можливостей та ресурсів для виконання договірних відносин та про сповіщення щодо цього податкові органи (повідомлення за формою 20-ОПП, надання пояснень до таблиці даних тощо).
Що ж робити, якщо ви працювали із контрагентом, який не йде на контакт та не намагається зняти статус "ризиковий платник"? В такому випадку допоможе лише оскарження рішення в судовому порядку. При цьому, аргументом буде конституційний принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності. Також те, що платник на момент проведення господарської операції не був обізнаний та не міг бути обізнаний про ризикованість контрагента. Верховний Суд України неодноразово наголошував на неправомірності таких рішень, якщо вони є необґрунтованими або не містять конкретних підстав або якщо податковий орган не довів відповідність підстави для прийняття рішення.
Загалом, оскарження в судовому порядку майже у 100% випадках буде позитивним, але воно займає час. Тому, краще максимально попрацювати на стадії надання інформації (пояснень) та копій документів. І зрозуміло проводити комплаєнс-процедури для зменшення вірогідності отримання статусу “ризиковий платник”.
Читайте також: Зміни до порядку блокування податкових накладних: позитивна історія платника та критерії ризиковості операції
Особливості взаємодії з податковими органами під час воєнного стану
