Суть справи: колишній працівник оскаржив своє звільнення з підстав невиконання умов контракту. Він вказав, що підставою для звільнення стала заборгованість підприємства, яка виникла не з його вини. Роботодавець заперечував, аргументуючи тим, що в контракті було передбачено можливість його розірвання в разі виникнення заборгованості.
Місцевий та апеляційний суди задовольнили позовні вимоги і поновили позивача на посаді.
Справу дослідив Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ і передав її на новий розгляд до місцевого суду. Після цього суди обох інстанцій відмовили в задоволенні позову.
Колегія суддів Цивільного суду ВС погодилась із таким висновком судів.
Верховний суд зазначив, що відповідно до ч.3 ст. 21 КзпП контракт є особливою формою трудового договору, в якому за угодою сторін можуть додатково передбачуватись умови його розірвання.
Суд вказав, що для розірвання контракту визначальним є сам факт порушення, а не наявність чи відсутність вини.
Відповідну постанову у справі №463/3091/15 ВС прийняв 30.08.2018. З її повним текстом можна ознайомитися в системі VERDICTUM.
