Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту

Чого варті пропозиції чиновників про держпідтримку інновацій?

13 листопада 2018, 09:53
191
0
Реклама

Раніше ми писали, що Мінекономрозвитку опублікувало свої пропозиції щодо проведення конкурсів на держпідтримку інноваційних стартапів. Оцінити їх ми попросили експерта в сфері інтелектуальної власності, що тісно пов'язана з інноваціями.

Чи є підтримка інновацій в сусідніх державах, і як вона працює?

Програми державної чи регіональної підтримки інновацій існують майже в усіх розвинених країнах. Якщо казати, наприклад, про Польщу, там достатньо оформленого бізнес-плану та відповідності регіональним пріоритетам, аби отримати негайно 100 тис. злотих (близько 740 тис. грн). Окрім того, існує підтримка інноваційних проектів у спеціальних інноваційних бізнес-інкубаторах (ІБІ). За 100 євро на місяць ви отримаєте обладнаний офіс, безкоштовну телефонію по всьому світу, конференц-сервіс із щотижневими бізнес-зустрічами з ключовими гравцями ринку - від інвесторів до міністрів. Процедура отримання цих видів допомоги спрощена, подекуди, просто формальна. Можна навіть сказати, що інноваційні інкубатори борються за своїх «поселенців», адже термін перебування стартапу в ІБІ не може перевищувати 3 роки.

Чи не зведеться все до «дерибану» на рівні бізнес-інкубатора (за надані послуги організація, що виграє тендер, зможе отримати до 500 тис. грн за проект)?

Досі Україна не спромоглася сформувати жодного класичного інноваційного бізнес-інкубатора. На основі пропонованої Мінекономрозвитку формули ми теж не отримуємо такого ІБІ, а лише певну кількість проектів - цей набір є точковим і, певен, не матиме суттєвого впливу на капіталізацію науково-технічної творчості. Не передбачається і жодного фізичного місця для розміщення бізнес-інновацій. Тож існує небезпека, що ресурси розпорошаться десь і кудись.

Є у нас реальні винахідники чи фірми, які можуть акумулювати 18 млн. грн для відкриття фірми (90% статутного капіталу)?

Звичайно, більше може більше. Однак, у якій формі мають бути ці 90%? Якщо у нематеріальній теж, то ми отримаємо безліч випадків, коли патент на винахід, корисну модель чи промисловий зразок (останні два можна отримати навіть за 2 місяці і, до того ж, без перевірки їхньої новизни), оцінюватиметься у мільйони гривень. А потім представлятиметься як власний внесок. Такі собі, псевдоінновації. Якщо ж лише матеріальна форма, то тоді винахідники повною мірою залежатимуть від інвестора, тобто реальні винаходи не оцінюватимуться. Такий собі когнітивних дисонанс.

Що потрібно оператору фонду, аби реально працювати?

Принаймні, спробувати залучити правильних людей до наглядової ради. Не тих, кого знають співробітники і співробітниці міністерства. А тих, хто володіє знаннями про процедури і знає реалії міжнародних структур. Такі люди були у системі центрів інноваційного розвитку, які були знищені за часів Януковича. А щодо Державної інноваційної фінансово-кредитної установи у мене узагалі думка категорична: народжене мертвим померти не може. Ця структура досі займається стягуванням боргів за кредитами, які видала 15-20 років тому. І нічого більше не видавала! Я маю на увазі, що фінансувати цю «контору» має державна система правової охорони інтелектуальної власності. Тобто, самі заявники і винахідники об'єктів інтелектуальної власності. То що ж виходить: доступ до патентування стане дорожчим, схема фінансування інновацій - дивна, а ресурси не обмежені, шанси отримати підтримку неможливо визначити (хіба, з'являться «лобісти»)? І за усе це платити винахідницькому середовищу? Як на мене, дивна підтримка інновацій.

Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
УВІЙТИ
Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Схожі новини