В кінці листопада я мав честь виступати на Форумі громадянського суспільства (майже 2000 учасників з усієї України). Ось про що я говорив.
Для того щоб зрозуміти роль громадянського суспільства в нашій країні, треба усвідомити, що це за процес, свідками та учасниками якої ми є. Це процес модернізації - комплексного переходу від олігархічного феодалізму до ліберального капіталізму, від обмеженого доступу екстрактивних соціальних систем до відкритого доступу інклюзивних соціальних систем, від постколоніі до національної держави і політичної нації, від традиційної патерналістської системи цінностей до сучасної раціоналістичної цивільної відповідальності, від кланової політики до сумлінному управління. Модернізація - це складний перехід, який зараз здійснили 35-40 країн з 200 існуючих Таким чином, багатство, справедливість і сумлінне управління в світі є скоріше винятком, а не правилом.
Є три траєкторії модернізації. Перша, характерна для багатьох країн Західної Європи і заокеанського англосаксонського світу, полягає в поступовому проростанні нових цінностей, нових соціальних ролей, практик і інститутів, що нарешті, протягом 250-300 років, втілюється в повноцінну політичну модернізацію. Друга траєкторія, характерна для модернізованих країн Азії, спирається на традиції сильної держави і громадянської слухняності, які освічений авторитаризм використовує для швидкої модернізації шляхом побудови нових інститутів, а наступні покоління поступово дотягують країни до демократичних практик. Третя траєкторія, яку можна було б назвати «за компанію», полягає у включенні країн в модернізовані інтеграційні об'єднання, де вони поступово «перетравлюють» свої старі інститути (приклади ви знайдете в південно-східній Європі).
Жодна з цих траєкторій не може бути застосована до України. Ми не маємо ні 250 років в запасі, ні традицій сильної держави і слухняних громадян, і «за компанію» нас не взяли. Наш основний ресурс модернізації - громадянське суспільство, а ще в нагоді стануть новітні технології. Саме громадянське суспільство, з одного боку, безпосередньо створює нові практики і інститути, з іншого боку, є джерелом кадрів для нової державної служби. Ця нова траєкторія буде характерна ще для кількох країн на різних континентах, що стоять на порозі модернізації, так що ми не тільки працюємо на себе, але і створюємо новий унікальний досвід для них.
Це тривалий процес, ні в якому разі спринт, а марафон. Значить, нам потрібні: марафонці, здатні на тривалі навантаження; естафета, коли стомлених і розчарованих замінюють нові свіжі і натхненні; велосипед, тобто технологічні рішення, що дозволяють значно прискорити рух. І часом велосипед не треба винаходити наново.
Джерело. Текст використаний з дозволу автора
