Факт переходу права власності на житло до іншої особи не може бути підставою для виселення членів сім'ї попереднього власника житла, якщо сторони відповідного договору про відчуження житла під час його укладення діяли недобросовісно.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 16 червня 2020 року у справі № 590/394/19. З її повним текстом можна ознайомитися в системі аналізу судових рішень VERDICTUM. Тестовий доступ в систему можна оформити тут.
Обставини справи
Особа звернулася до суду з позовом до відповідача та банку про визнання нікчемним та скасування договору іпотеки житлового будинку, зобов'язання зняти із зазначеного будинку обтяження.
Суди встановили, що в листопаді відповідач уклала з банком договір іпотеки, за умовами якого передала в іпотеку банку належний на праві власності будинок та земельну ділянку. Укладаючи зазначений договір відповідач не повідомила банк, що у будинку проживала позивач, яка на той час була неповнолітньою.
Приватний нотаріус міського нотаріального округу в 2007 році посвідчив заяву відповідача, у якій остання підтвердила, що будинок належить їй на праві особистої приватної власності та, що інші особи не мають будь-яких прав на будинок, також в поданій нею заяві не зазначила про склад сім'ї.
Рішенням міськрайонного суду у позові відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надала доказів на підтвердження порушення своїх прав; укладаючи договір іпотеки, відповідач надала до банку нотаріально посвідчену заяву про те, що передане в іпотеку майно не є об'єктом спільної власності, перебуває в її особистій приватній власності, прав інших осіб на житло, в тому числі за договором найму, немає; у заяві про надання згоди на майнову поруку відповідач не вказав осіб, що знаходяться на її утриманні. Постановою апеляційного суду рішення міськрайонного суду залишено без змін.
Нагадуємо, що контролювати дані щодо належного вам нерухомого майна можна за допомогою сервісів SMS-МАЯК та SMS-маяк Земля які повідомляють не лише про зміни, що відбулися у реєстрі, а й про спроби внести такі зміни.
Позиція Верховного Суду
Касаційний цивільний суд прийняв постанову, в якій зазначив таке.
З огляду на статтю 17, 18 Закону "Про охорону дитинства", статті 177 СК дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків.
Закон визначає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Згідно з частиною четвертою та п'ятою статті 177 СК орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
Відповідно до частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оскаржуваним.
Отже, вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтересів дитини щодо житлового приміщення.
Сама по собі відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування не є безумовною підставою для визнання договору іпотеки недійсним.
Оскільки позивач, 1990 року народження, станом на листопад 2007 року не була співвласником спірної квартири, тому відповідно до статті 405 ЦК, статті 18 Закону "Про охорону дитинства" вона проживала у квартирі без реєстрації місця проживання як член сім'ї власника.
Установивши, що мати позивача у момент укладення договору іпотеки приховала від банку зазначені обставини, подавши документи, у яких немає відомостей про реєстрацію або проживання без реєстрації у квартирі неповнолітньої; заповнила бланк заяви про майнову поруку, у якій не вказала позивача як особу, що знаходяться на її утриманні, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що сама лише відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного договору іпотеки не дає підстави для визнання такого договору недійсним відповідно до частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК, а отже, обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду рішення попередніх судів залишено без змін.
З огляду судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 липня 2020 року.
ЛІГА:ЗАКОН розробила LIGA360:АДВОКАТ - комплексне рішення, яке поєднує головні інструменти в єдиному робочому просторі для адвоката :
- повна база НПА;
- коментарі до кодексів;
- 85 млн судових рішень;
- подібні справи;
- правові позиції Верховного Суду;
- 6,5 млн досьє компаній і ФОП.
Замовляйте доступ із скидкою 30 %.
Також читайте:
Не можна примусово виселити з постійного місця проживання через несплату іпотеки;
ВС вказав, що відповідальність іпотечного поручителя може бути збільшена і без його згоди.
