КЦС у постанові від 12 жовтня 2020 року у справі № 367/8414/15-ц нагадав про відмінність понять «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» та «позовна давність».
ЛІГА:ЗАКОН презентує Verdictum PRO - першу систему аналізу судових рішень із функціоналом передбачення вірогідності перемоги в суді за допомогою штучного інтелекту. Система Verdictum PRO дає змогу визначити вірогідність ухвалення схожого судового рішення за допомогою математичних моделей машинного зчитування інформації. Сьогодні Verdictum PRO аналізує понад 80 млн документів. Долучайтеся до перших користувачів революційного рішення Verdictum PRO.
Обставин справи
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 лютого 2008 року між ним та особою укладено договір позики, за яким він передав останньому 62 000,00 дол. США, що згідно з установленим Національним банком України курсом долара США до гривні на час подачі позову складає 1 482 420,00 грн. а також 525 000,00 грн. Доказом отримання грошових коштів є власноруч написані позичальником розписки, в яких він зобов'язувався повернути борг на першу вимогу кредитора. Позичальник помер. Спадщину після його смерті в рівних частках прийняли відповідачі, яким було відомо про борги спадкодавця. 10 грудня 2012 року позивач направив відповідачам вимогу про повернення боргу, однак борг так повернено й не було, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися із позовом до суду.
Позиція ВС
Судами установлено та самим позивачем у касаційній скарзі визнається, що про смерть позичальника, який видав йому розписки про отримання грошових коштів, стало відомо у травні 2012 року, натомість з письмовими вимогами до спадкоємців про повернення боргу їх батька він звернувся лише у грудні 2012 року. Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у позові з підстав непред'явлення вимоги до відповідачів у строки, встановлені частиною другою статті 1281 ЦК.
Апеляційний суд, дослідивши докази у справі та надавши їм належну оцінку, також правильно застосував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц та обґрунтовано зазначив, що позивачем втрачено право вимоги до відповідачів як спадкоємців померлого, що є підставою для відмови у задоволенні позову та скасування рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції не врахував, що поняття "строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців" не тотожне поняттю "позовна давність".Визначені статтею 1281 ЦКстроки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.
Отже, доводи касаційної скарги заявника про те, що ним не пропущений строк пред'явлення вимог до відповідачів, не знайшли свого підтвердження, при цьому заявник частково плутає позовну давність із строком пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців.
