Якщо розмір спірної земельної ділянки дозволяє, то вона може бути поділена в натурі між усіма спадкоємцями у частках, які їм належать, проте у разі відсутності технічної можливості такого поділу та відсутності можливості вільного користування своєю частиною земельної ділянки, з урахуванням встановлених конкретних обставин, особа може ставити питання до інших спадкоємців земельної ділянки щодо грошової компенсації своєї спадкової частини спірної земельної ділянки.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 12 січня 2021 року у справі № 607/9865/16-ц.
Спрогнозуйте результат рішення суду з Verdictum PRO. ЛІГА:ЗАКОН презентує для вас першу систему аналізу судових рішень із функціоналом передбачення вірогідності перемоги у суді у всіх трьох інстанціях за допомогою штучного інтелекту. Функціонал прогнозування на підставі аналізу тексту позовної заяви створено для попередньої оцінки ризиків та економії часу адвоката під час підготовки до судових засідань. Сьогодні Verdictum PRO аналізує понад 80 млн документів.
Обставини справи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, відповідачка (дружина померлого), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині позовних вимог щодо визнання за позивачки (мати померлого) права власності на 1/4 частину спірної земельної ділянки та у цій частині позовних вимог ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.
Позиція ВС
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК , встановивши, що спірна земельна ділянка була придбана під час шлюбу померлого та відповідачки та є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, обґрунтовано вважав, що після смерті особи відкрилась спадщина на належну їй 1/2 частину цієї земельної ділянки та ураховуючи те, що на день смерті останнього його дочці виповнилось 17 років і вона у відповідності до вимог частини четвертої статті 1268 ЦК вважається такою, що прийняла спадщину, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог позивачки щодо визнання за нею права власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,20 га у порядку спадкування за законом після смерті її сина.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що якщо розмір спірної земельної ділянки дозволяє, то вона може бути поділена в натурі між усіма спадкоємцями у частках, які їм належать, проте у разі відсутності технічної можливості такого поділу та відсутності можливості вільного користування своєю частиною земельної ділянки, з урахуванням встановлених конкретних обставин, позивачка може ставити питання до інших спадкоємців земельної ділянки щодо грошової компенсації своєї спадкової частини спірної земельної ділянки.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин норм статей 377, 381 ЦК та статті 60 СК є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, а тому Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
