Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19.
Найзручніший пошук і аналіз судових рішень доступний в LIGA360. Знаходьте схожі преценденти в базі з 93 млн судових рішень, контролюйте нові надходження та переходьте до НПА в один клік. Деталі за посиланням.
Обставини справи
Позивач зазначала, що відповідач здійснила захоплення місць загального користування, їх перепланування, зруйнувала дах будинку, що призвело до порушення гідроізоляції даху та триваючого затоплення атмосферними опадами її квартири через квартиру третьої особи. Вина відповідача у діях, які призвели до залиття, встановлена судовими рішеннями. Внаслідок цих дій пошкоджено її квартиру, вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 1 403 925,52 грн. З метою збереження меблів нею замовлені послуги з їх перевезення та зберігання, витрати на що склали 41 580,00 грн. Квартира потребує проведення антисептичної обробки, що становить 192 872,16 грн. Масштаби пошкоджень, тривалість залиття, вплив цього на звичайний спосіб життя призвели до завдання моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 100 тис. грн.
Позиція ВС
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Стежити за змінами законодавства легко в LIGA360. Це комплекс інформаційно-аналітичних продуктів, що надає доступ до актуальної бази законодавства й законопроектів, надсилає сповіщення про зміни у них. А ще ви отримаєте роз'яснення експертів до НПА. Оцініть переваги LIGA360, замовивши тестовий доступ.
