Вимогу позивача про зобов'язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 ГК. Крім того, Суд визнає, що тлумачення слів "спонукати" і "зобов'язати" у певних випадках можна вважати тотожними для уникнення надмірного формалізму.
Відповідне положення містяться у постанові КГС ВС від 02.06.2021 № 910/6139/20.
Адвокатам НААУ доступні ІТ-інструменти для договірної роботи. З новинками LIGA360:Адвокат НААУ ви зможете автоматично перевіряти помилки й структуру договорів, відповідність умов, штрафні санкції та ін. Замовляйте доступ у своїй системі LIGA360
Доводи касаційної скарги (узагальнено)
У касаційній скарзі Адміністрація порту стверджує, що при ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанцій було неправильно застосовано приписи статті 16 ЦК та 20 ГК. На думку скаржника, здійснене апеляційним судом застосування вказаних норм суперечить висновкам об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які було надано у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18.
Позивач стверджує, що з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, які були викладені у згаданій постанові, вимогу Позивача про спонукання укласти договір у певній редакції слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку.
Позиція ВС
Вимогу позивача про зобов'язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 ГК.
За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною дев'ятою статті 238 ГПК, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.
Разом з цим, у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/6138/20 Верховний Суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що тлумачення слів "спонукати" і "зобов'язати" у даному випадку можна вважати тотожними, а отже вказаний спосіб захисту відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК та частини другої статті 20 ГК.
Верховний Суд відзначає, що між формулюванням "спонукати до укладення", обране Позивачем у даному спорі та формулюванням "зобов'язати укласти", що було предметом розгляду у справі № 916/1423/18, є лише граматична та/або стилістична різниця, однак, незважаючи на формулювання, суть позовних вимог є чіткою, зрозумілою та дає змогу з огляду на текст договору в редакції Позивача, захистити порушене право. Інше тлумачення є надмірним формалізмом та штучним звуженням існуючих способів захисту порушеного права, які самі по собі не є і не можуть бути вичерпно і детально сформульовані законом.
Найзручніший пошук і аналіз судових рішень доступний в LIGA360. Знаходьте схожі преценденти в базі з 93 млн судових рішень, контролюйте нові надходження та переходьте до НПА в один клік. Деталі за посиланням.
