Актуальна практика оподаткування вимушено переміщених українців

Загальні принципи оподаткування українців, що перебувають за кордоном та працюють на українські компанії

Під час визначення місця оподаткування доволі часто згадується такий термін як «податкова резидентність». Зазвичай, коли ви є податковим резидентом якоїсь країни, така країна має «необмежене право» оподатковувати ваші доходи, а у вас, відповідно, виникає «необмежене податкове зобов'язання». Під цим терміном мається на увазі, що незалежно від джерела походження доходу, він має бути оподаткований в країні, де ви є податковим резидентом.

Але уявімо ситуацію, в якій принаймні дві країни вважають вас своїм податковим резидентом (наприклад, Україна та Польща). Як бути в такому випадку, платити податки двічі? Спеціально для таких ситуації у міжнародному податковому просторі створено спеціальний механізм - конвенції про уникнення подвійного оподаткування. Зазначені конвенції є двосторонніми угодами між урядами країн, згідно з положеннями яких мають вирішуватись спірні питання щодо місця оподаткування, з метою уникнення подвійного оподаткування або неоподаткування.

Всі зазначені конвенції, так чи інакше, побудовані на Модельній конвенції ОЕСР - шаблонному документі, який покликаний уніфікувати окремі питання міжнародного оподаткування.

У конвенціях, що побудовані на Модельній конвенції ОЕСР, Стаття 4 зазвичай стосується визначення країни резидентності. Для цього враховуються такі аспекти, як місце постійного чи переважного проживання, центр життєвих інтересів, громадянство тощо.

При цьому, важливо розуміти яким чином взагалі застосовуються конвенції. Конвенції не встановлюють правил оподаткування, переліку податків та їх платників, порядку адміністрування, прав та обов`язків платників податків тощо. Вони лише обмежують застосування локального податкового законодавства, не встановлюючи способу реалізації відповідного обмеження.

Таким чином, конвенції прямо не вказують кого, як, де і чим оподатковувати, вони скоріш є механізмом вирішення спірних правовідносин, що виникають при зіткненні двох локальних податкових законодавств.

Отже, з метою застосування положення конвенцій, вам необхідно:

1. Ізольовано проаналізувати локальне законодавство двох країн, між якими можуть виникати спірні правовідносини;

2. Виявити протиріччя;

3. Ізольовано проаналізувати положення відповідної конвенції;

4. «Накласти» положення конвенції на спірні правовідносини.

Виходять такі собі «податкові кола Ейлера», де на перетині локальних законодавств і конвенції ви знайдете правильну відповідь.

Розглянемо на прикладі України та Польщі. Фізична особа є резидентом України, якщо вона має місце проживання/постійного проживання в Україні, або має центр життєвих інтересів в Україні, або перебуває в Україні не менше 183 днів протягом періоду або періодів податкового року тощо. В свою чергу, фізична особа вважається резидентом Польщі, якщо перебуває в країні більше 183 днів або має центр життєвих інтересів у Польщі.

Цілком реальним є випадок, коли українці, що вимушено виїхали за кордон та перебувають під «тимчасовим захистом» в Польщі, протягом терміну більше 183 днів, зберегли центр життєвих інтересів в Україні.

Таким чином, виникають спірні правовідносини: і Україна, і Польща вважають вас своїм податковим резидентом.

На цьому етапі включаються положення конвенції. Якщо згідно цих положень ви зможете довести, що, незважаючи на строк перебування у Польщі, ваше постійне житло та/або центр життєвих інтересів зберіглись в Україні, ви будете вважатись податковим резидентом України.

Але що це дає? Згідно податкового законодавства Польщі ви будете мати «обмежене податкове зобов'язання». Тобто ви будете зобов'язані сплачувати податки тільки з того доходу, джерело якого знаходиться на території Польщі. Отже, ваші пасивні доходи у вигляді відсотків по депозитах в українських банках, дивіденди від українськи компаній будуть оподатковуватись в Україні.

Але нас цікавить дещо більш прозаїчне, а саме - заробітна плата від українського роботодавця. У цьому випадку, заробітна плата отримана від української компанії за роботу, що фізично виконувалась на території Польщі, вважається доходом з джерелом походження на території Польщі. Таким чином, спрацьовує ваше «обмежене податкове зобов'язання».

При цьому, конвенція також надає додаткові роз'яснення щодо цього питання. Розглянемо окремі положення Статті 15 «Залежні особисті послуги» Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Урядом України та Урядом Республіки Польща:

«Платня, заробітна плата та інші подібні винагороди, одержувані резидентом договірної держави (наприклад України) у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються тільки в цій державі (в даному випадку в Україні), якщо тільки робота за наймом не здійснюється в другій договірній державі (наприклад в Польщі). Якщо робота за наймом здійснюється таким чином (в даному випадку в Польщі), така винагорода, може оподатковуватись у цій другій державі (в даному випадку в Польщі).

Незалежно від зазначеного вище, винагорода, що одержується резидентом договірної держави (наприклад, України) у зв'язку з роботою за наймом, здійснюваною в другій договірній державі (наприклад, в Польщі), оподатковується тільки в першій згаданій державі (в даному випадку в Україні), якщо:

- одержувач (в даному випадку вимушено переміщена фізична особа) знаходиться в другій державі (в Польщі) протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183 днів протягом календарного року; та

- винагорода сплачується наймачем (в даному випадку українською компанією) або від імені наймача (в даному випадку української компанії), який не є резидентом другої держави (в даному випадку Польщі); та

- витрати по сплаті винагород не несуть постійне представництво або постійна база, які наймач має в другій державі (іншими словами, виплата винагороди здійснюється українською компанією, а не її постійним представництвом/постійною базою на території Польщі).»

У цьому випадку було розглянуто положення Конвенцій між Україною та Польщею, проте, відповідні положення є ідентичними у більшості конвенцій, які укладено Україною.

Тобто, за загальним правилом, не зважаючи на те, чи довів українець свій статус як податкового резидента України, чи ні, якщо він працює на українську компанію, фізично перебуваючи на території якоїсь з європейських країн більше ніж 183 дні, його заробітна плата має оподатковуватись у такій європейській країні.

На сьогоднішні день відповідної позиції офіційно дотримуються Польща, Словаччина тощо. При цьому, нам відомо, що ряд країн, наприклад, Німеччина, Кіпр, Великобританія, будуть дотримуватись аналогічного підходу. Отже, навіть, якщо країна у якій ви перебуваєте не випустила офіційної заяви, з дуже високою долею ймовірності, вона буде дотримуватись загальних правил міжнародного оподаткування.

Це, на жаль, може викликати суттєві проблеми для українців. Окрім того, що податкове навантаження у більшості європейських країн є вищим за українське, зазвичай, при виплаті заробітної плати, український роботодавець зобов'язаний утримати податки, інакше банк може не пропускати платіж.

Таким чином, податки будуть утримуватись при виплаті заробітної плати, потім необхідно буде сплатити податки в країні перебування, а у подальшому подати декларацію в Україні та надати довідку про сплачені за кордоном податки, з метою повернення сплаченого в Україні податку.

Звертаємо увагу, що у липні 2022 року голова парламентського комітету з фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев зробив заяву про те, що уряд України співпрацює з ОЕСР щодо розробки механізму, який дозволить внести зміни до відповідних конвенцій між Україною та іншими іноземними державами, та залишити право стягувати податки з заробітної плати (доходу вимушено переміщених фізичних осіб від трудових відносин з українською компанією) за українською податковою. Станом на серпень 2022 року голова комітету підтвердив, що розробка механізму продовжується, а найближчим часом очікуються перемовини з Єврокомісією щодо цього питання. Проте, вже у жовтні 2022 року він зазначив, що вирішення даного питання зіштовхнулось з труднощами у зв'язку з його передачею від Мінфіну до Міністерства економіки.

Резюмуючи, можна зробити висновок, що на даний момент питання оподаткування українців, які вимушено перебувають за кордоном і працюють на українські компанії, вирішується і не на користь українців, і не на користь України. Все ще існує надія, що Уряд та Мінфін зможуть дійти згоди зі світовою спільнотою щодо оподаткування українців, проте, поступово, віри у таке вирішення проблеми стає все менше, а граничні терміни подачі податкових декларацій в Європі - все ближче.

Команда А1 наголошує, що найбільш простим та дієвим механізмом уникнення подвійного оподаткування є донат на потреби ЗСУ, бо кожна гривня, передана українським воїнам наближає перемогу та можливість повернутись в Україну!