У Верховній Раді України зареєстрували проєкт № 13664 про зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України щодо забезпечення права застосування необмеженого строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Як пояснили фахівці Держпраці, відповідно до діючої на сьогодні статті 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Законопроєктом №13664 передбачається закріпити право працівників звертатися до суду за стягненням належної заробітної плати без обмеження строку.
Тобто, якщо роботодавець порушив законодавство про оплату праці, працівник може вимагати свої гроші в суді у будь-який час.
Варто звернути увагу, що Конституційний Суд України (рішення від 15.10.2013 №8-рп/2013) свого часу надав наступне тлумачення статті 233 КЗпП у попередній редакції:
"В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України „Про оплату праці“ від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат".
Верховний Суд (постанова від 04.04.2023 у справі №640/8348/21) підтвердив, що поняття «заробітна плата» охоплює всі виплати (в т. ч. компенсацію за невикористану відпустку), а тому строк позову - не обмежений.
Отже законопроєктом №13664 пропонується узгодити законодавство з рішеннями КСУ та ВС.
Крім того, у Раді зареєстрували альтернативний проєкт № 13664-1. У пояснювальній записці вказано, що цей проєкт розширює сферу дії, охоплюючи не лише заробітну плату, а й усі інші виплати, які належать працівникові відповідно до законодавства, колективного чи трудового договору. Це означає, що йдеться не тільки про основну заробітну плату, а й про премії, надбавки, компенсаційні та соціальні виплати, що становлять єдину систему гарантій працівника. Законопроєктом пропонується:
вилучити з ч. 2 ст. 233 КЗпП положення щодо тримісячного строку для звернення з позовами про виплату сум при звільненні;
встановити, що у разі невиплати заробітної плати та інших виплат, належних працівникові, він має право звернутися до суду без обмеження будь яким строком, незалежно від факту їх нарахування роботодавцем.
Всі відповіді щодо кадрового обліку на підприємстві - тепер в єдиній платформі LIGA360. Миттєво знайдіть НПА, консультацію експерта чи аналітичну статтю для будь-якої ситуації: відпускні, лікарняні, найм і звільнення працівників, військовий облік тощо. Оцініть переваги в дії, замовивши персональну консультацію.
