Верховний Суд у справі № 140/11483/25 підтвердив, що проценти за кредитом, залученим для придбання інвестиційних сертифікатів, залишаються фінансовими витратами звітного періоду і не включаються до собівартості цінних паперів. Висновок важливий для компаній, які фінансують купівлю цінних паперів чи корпоративних прав за рахунок позик, зокрема від пов'язаних осіб. Детальніше про критерії кваліфікаційного активу, розподіл тягаря доказування та інші аргументи, що не спрацювали для контролюючого органу, - у повному аналізі на LIGA360.
Капіталізації підлягають лише проценти за кредитом, спрямованим на створення кваліфікаційного активу - того, що обов'язково потребує суттєвого часу для створення. Придбання інвестиційного сертифіката суд визнав одномоментною фінансовою інвестицією без виробничого циклу, тому проценти за таким кредитом капіталізації не підлягають і залишаються витратами періоду нарахування.
Довести протилежне - що позикові кошти пішли саме на створення кваліфікаційного активу - має контролюючий орган, а не платник податку. Суд також врахував, що цільове призначення кредиту, поповнення обігових коштів, не збігалося з версією податківців про інвестиційну мету, а вища ставка за незабезпеченим кредитом від пов'язаної особи сама собою не доводить завищення витрат порівняно з банківським кредитом під заставу.
Щоб оперативно відстежувати подібні судові позиції, перевіряти податкові ризики за кредитними договорами з пов'язаними особами та ухвалювати зважені рішення, LIGA ZAKON пропонує рішення LIGA360 для бізнесів та державних органів. Почніть свою роботу з LIGA360 вже сьогодні - Ligazakon.net.
