Суть справи: позивач просив стягнути борг за договором позики в іноземній валюті з перерахунком суми в гривнях за офіційним курсом на день платежу і виплатити 3% річних.
Місцевий та апеляційний суди частково задовільнили позовні вимоги.
Вони вказали, що з боржника, який отримав позику в іноземній валюті, стягується сума в гривневому еквіваленті. При цьому суди посилались на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 в справі №6-1672цс16.
Однак Велика палата ВС вирішила відступити від цієї позиції.
Верховний суд вказав, що тлумачення Цивільного кодексу дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, на позичальника покладається обов'язок повернути те, що він отримав.
Велика палата прийшла до висновку, що стягувачеві має бути перерахована сума коштів в іноземній валюті, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.
При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті.
Відповідну постанову по справі №373/2054/16-ц ВС прийняв 16.01.2018. ЇЇ повний текст доступний в системі аналізу судових рішень VERDICTUM. Також VERDICTUM пропонує отримати тестовий доступ до сервісу за посиланням.
***
Нагадаємо, що банкноти номіналом 500 євро виводяться з обігу.