Розірвання шлюбу, відповідно до ст. 49 Цивільногго кодексу підлягає державній реєстрації та є актом цивільного стану, який вноситься до Державного реєстру актів цивільного стану. Існує декілька способів розірвати шлюб. Вибір конкретного залежить від обставин, таких як наявність дітей та спору між подружжям про те, хто буде піклуватись про дитину.
Розлучення через РАЦС
Подружжя, яке не має дітей, має право подати до РАЦС заяву про розірвання шлюбу. Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву, то її, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя. Строк розгляду такої заяви - 1 місяць (ст. 106 Сімейного кодексу).
Розлучення із поданням заяви до суду
Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Такий договір має бути нотаріально посвідчений. Строк розгляду заяви судом - 1 місяць (ст. 109 СК). Після цього суд направляє рішення до РАЦС для проставлення відмітки в актовому записі про шлюб. При цьому датою розірвання шлюбу буде вважатись дата набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Подання такої заяви у 2019 році коштує 768,4 грн.
Розлучення через подання позову до суду
Один із подружжя може подати до суду позов про розірвання шлюбу, але не під час вагітності дружини або одного року після народження дитини. Виключення становлять випадки, коли один із подружжя кримінальне правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини або якщо батьківство буде визнане іншою особою.
Подання такої заяви у 2019 році коштує 768,4 грн.
Розірвання шлюбу, відповідно до ст. 295 ЦК, є підставою для зміни прізвища. Проте за бажанням особа може і не змінювати прізвище. Окрема процедура при розлученні - поділ майна, проте подружжя можуть її уникнути, якщо між ними немає спору з цього приводу.
Знайти юриста, який складе позовну заяву і допоможе зібрати пакет всіх необхідних документів можна в новому сервісі від компанії ЛІГА:ЗАКОН - Національному професійному юридичному каталозі Liga:BOOK!
Яке майно вважається спільним?
Майно, набуте подружжям у шлюбі, відповідно до ст. 368 ЦК, є їхньою спільною сумісною власністю, тобто без виділення часток власності кожного з подружжя.
При цьому, майно вважається спільним незалежно від того, що один з подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (ст. 60 СК).
Так, спільним майном подружжя вважаються:
- заробітна плата;
- пенсія;
- стипендія;
- гонорар;
- виграш;
- гроші одержані від договору, який в інтересах сім'ї підписав один з подружжя та інше будь-яке майно.
Не вважається спільним тільки те майно, яке один з подружжя набув у спадщину, або за договором дарування, або речі індивідуального користування.
Як відбувається поділ майна при розлученні?
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, проте вже колишні дружина та чоловік мають право на його поділ (ст. 67 СК).
При розлученні, відповідно до ст. 69 СК, майно ділиться за взаємною згодою, а договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, цей спір може бути вирішений судом.
Судовий збір за подання такої заяви складає 1% від ціни позову, але не менше 768,4 та не більше 5763 грн (у 2019 році).
При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Так, відповідно до ст. 70 СК, частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
За замовчуванням, згідно з ч. 2 ст. 370 ЦК, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено шлюбним договором або домовленістю між ними.
Якщо річ неподільна, наприклад, це автомобіль, один із співвласників має право на грошову компенсацію своєї частки іншим з подружжя (ст. 364 ЦК). Проте таке правило працює тільки за умови обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації. Це, відповідно до ст. 71 СК стосується такої власності, як житлові будинки, квартири, земельні ділянки, а також, відповідно до позиції ВСУ у рішенні від 18.01.2017 по справі № 6-2565цс16, й автомобілі.
Cудові рішення за цією тематикою ви можете знайти у системі аналізу судових рішень VERDICTUM. Отримати тестовий доступ в VERDICTUM можна за посиланням.
Так, неподільні речі дістаються одному з подружжя, при цьому другий отримає від нього грошову компенсацію своєї частки цього майна. Суд приймає рішення про присудження грошової компенсації лише після попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Строк, протягом якого можна подати позов про поділ майна спільної сумісної власності подружжя - 3 роки з дня розірвання шлюбу.
Раніше ми писали про те, як ділиться майно осіб, які проживали в цивільному шлюбі: роз'яснення Великої Палати ВС.
Утримання та аліменти
За домовленістю між подружжям утримання надається у грошові або натуральній формі, сплачується щомісячно. Аліменти присуджуються за рішенням суду, або ж сторони можуть укласти нотаріально посвідчений договір про надання утримання. Розмір виплат залежить від розміру доходу другого з подружжя або ж у твердій грошовій сумі. Законом визначено перелік видів доходів, які враховуються при призначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків та інших осіб.
Особа має право на утримання (аліменти) у випадках, перелічених у ст. 76, 84, 86, 88 СК:
- якщо один з подружжя до припинення шлюбу мав право на утримання або став непрацездатним протягом року від дня розірвання шлюбу;
- якщо колишня жінка або чоловік стали особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, а така інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу;
- якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років;
- якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду;
- якщо є один з подружжя працездатним, але потребує матеріальної допомоги і колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу (особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом);
- колишня дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на аліменти припиняється, в разі припинення вагітності, в разі народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини і виключення відомостей про чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини.
- колишній чоловік має право на утримання від дружини до досягнення дитиною трьох років (а якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, чоловік, з яким проживає дитина - до досягнення дитиною шести років), якщо їхня спільна дитина проживає з чоловіком (право припиняється, якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.);
- якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом, - не мають права на утримання.
Читайте також:
- Суд може визнати факт батьківства у випадку ухилення від проведення генетичної експертизи
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі важливих змін для бізнесу в Україні, а також на розсилку та отримуйте щотижневий дайджест найважливіших ділових новин!
На Платформі ЛІГА:ЗАКОН з'явився новий сервіс - Національний юридичний каталог України Liga:BOOK. Сервіс створений для юристів, а також для тих, хто хоче скористатися юридичними послугами.
Автор: Губарева Вікторія
