Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг.
Відповідне положення міститься у постанові КГС від 21 квітня 2020 року у справі № 910/7968/19. З повним текстом цього рішення можна ознайомитися у системі аналізу VERDICTUM. Це незамінний інструмент для юристів містить 85 млн судових рішень з господарських, цивільних, кримінальних та адміністративних справ, відображає історію проходження справ та подібні рішення. Швидко аналізуйте правові позиції Верховного Суду, моніторте розклад судових засідань та завантаженість суддів.
Обставини справи
Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Сбербанк" про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 256 405,43 грн. в тому числі 232 476,00 грн основного боргу, 17 947,15 грн інфляційних втрат та 5 982,28 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПАТ "Сбербанк", як власник нерухомості в житловому комплексі не здійснює оплату за надані позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим у ПАТ "Сбербанк" виникла заборгованість перед ТОВ.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково, апеляційний суд залишив це рішення без змін. ПАТ подало касаційну скаргу.
Перевірити постачальника житлово-комунальних послуг на благонадійність можна за допомогою сервісу CONTR AGENT від ЛІГА:ЗАКОН. Ви можете перевірити контрагента, який вас цікавить, прямо зараз, оформивши заявку на тестовий доступ до сервісу.
Позиція Верховного Суду
ВС касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" вирішив задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва та постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2017 році АТ "Сбербанк" набуло у власність приміщення та офісного приміщення. ТОВ є управителем будинку , який надає в тому числі послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Договорів на надання комунальних послуг між ТОВ та АТ "Сбербанк" підписано не було.
Оскільки факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг у період з січня по грудень 2018 року.
При цьому, позивачем повинно бути доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів факт надання послуг, їх обсяг, вартість, а також настання у відповідача строку виконання грошового зобов'язання з оплати таких послуг.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з АТ "Сбербанк" на користь ТОВ 150 972,66 грн заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, із оскаржуваних судових рішень не вбачається, на підставі яких саме доказів судами встановлено факт надання послуг позивачем у спірний період, перелік наданих послуг та споживання таких послуг відповідачем. При цьому суди не з'ясовували правових підстав для здійснення відповідачем оплати за надання житлово-комунальних послуг. Також судами не встановлювалися фактичне направлення товариством на адресу банку рахунків для оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 Господарського процесуального кодексу, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Водночас, із оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами встановлювалися обставини, які є підставою для оплати відповідачем наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму боргу з оплати житлово-комунальних послуг, судами попередніх інстанцій не встановлено, з якого моменту боржник у спірних правовідносинах вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати цих послуг, що відповідно, визначає право кредитора вимагати стягнення сум 3 % річних та інфляційних витрат в порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу, враховуючи відсутність між сторонами договірних правовідносин.
