Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 177 ЦК України послуги є самостійним об’єктом цивільних прав, проте ні ЦК України, ні ГК України не містять визначення даного поняття. У юридичній літературі ведеться полеміка з приводу поняття послуг і їх класифікації, проте єдиного поняття терміна «послуга», що розкриває суть послуги, і що відмежовує її від інших правових явищ, не сформовано.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В основі поділу договорів взагалі і договорів про надання послуг у певної сфері зокрема можуть лежати різні критерії, що обираються залежно від переслідуваних цілей. Поділ договорів на окремі види має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення. Він дозволяє учасникам правовідносин достатньо легко виявляти і використовувати в своїй діяльності найбільш істотні властивості договорів, удаватися на практиці до такого договору, який  найбільшою мірою відповідає їх потребам.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі статтею 638 ЦК України загальним для всіх договорів про надання послуг є те, що всі вони, незалежно від суб’єктного складу, порядку укладення і змісту договору, вважаються укладеними з моменту досягнення сторонами усіх істотних умов, кожна сторона договорів набуває права і одночасно несе зобов’язання щодо до іншої сторони.

Істотні умови договору про надання послуг

Істотними умовами договору є – предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями частини першої статті 903 ЦК України винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Уникайте ризиків за договірними зобов’язаннями
Спробуйте LIGA360:Юрист з функцією Contractum. Цей інструмент визначить тип вашого договору, сформує структуру та паспорт договору, здійснить пошук ризик-слів та загальних помилок

Відмінність договору про надання послуг від договору підряду

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Не завжди просто відрізнити договір про надання послуг від договору підряду. Основним критерієм має слугувати те, що на відміну від договору про надання послуг, предметом якого є процес (дія), що відразу споживається договори підряду застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється. Тобто, результат робіт, на відміну від послуг, має чітко виражений матеріальний результат, тоді як корисний ефект від послуги полягає в самому процесі її надання. Надання послуг відрізняється від виконання робіт самим процесом надання послуг, зокрема, особливістю послуги є збіг у часі та просторі процесів виробництва, реалізації та витрачання їх споживчої вартості. Тобто, споживання послуги має місце в процесі її надання, на відміну від роботи, споживання результатів якої, як правило, не співпадає з часом її виконання.

Необхідно зазначити, що основні відмінності договору про надання послуг від договору підряду були визначені Верховним Судом. Так, в Ухвалі від 14.01.2021 року по справі № 923/1067/19 Верховний Суд вказав, що «предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб. До того ж необхідно звернути увагу на умову про ризик: відповідно до статті 837 ЦК України підрядник зобов'язується виконати певну роботу на власний ризик, а конструкція статті 901 ЦК України такого застереження не містить».

Правова природа договірних відносин, що виникають у сфері надання послуг

Правову природу договірних відносин, що виникають у сфері надання послуг можливо дослідити на прикладі договорів про надання туристичних та супутніх послуг.

Фактично, для здійснення своєї діяльності з надання туристичних послуг суб’єкти господарювання, що займаються наданням туристичних послуг, вступають у різні договірні відносини: з туроператорами (турагентами), виробниками і виконавцями туристичних і супутніх послуг, споживачами туристичних послуг.

Сторонами договору із надання послуг, за загальними правилами, є виконавець і замовник. Виконавцем у договорах про надання туристичних і супутніх послуг може бути суб’єкт господарювання, зазначений у статті 55 ГК України, що відповідає вимогам ст. 5 Закону України «Про туризм». Замовником може виступати юридична або фізична особа, що не є безпосереднім споживачем послуги, або фізична особа, яка безпосередньо використовує послуги, що надаються виконавцем.

Таким чином, залежно від спрямованості договорів про надання туристичних і супутніх послуг, вони можуть бути направлені: а) на організацію розповсюдження та надання послуги споживачу; б) на кінцеве отримання послуги.

Спільне в названих групах договорів є те, що всі договорі про надання туристичних і супутніх послуг спрямовані на задоволення потреб відвідувачів як споживачів цих послуг прямо або опосередковано.

Слід враховувати, що спрямованість договорів разом з суб’єктним складом цих договорів дають можливість поділяти на договори, які укладаються між професійними учасниками туристичних відносин, та договори між суб’єктами господарювання і споживачами. У туристичному бізнесі мають місце два типи договорів: між туристичною фірмою та туристом – споживачем, а також між туристичною фірмою і її партнерами (контактуючими організаціями).

За способом надання оферти і визначенням змісту договори про надання туристичних і супутніх послуг поділяються на договори приєднання (наприклад, договір на готельне обслуговування), і договори, зміст яких сторони визначають під час їх укладення (наприклад, індивідуальні тури). Залежно від специфіки суб’єктного складу договори приєднання можуть бути публічними.

За спрямованістю та суб’єктним складом договори у сфері туристичної діяльності можна поділити на такі групи: договори без участі споживачів – фізичних осіб: а) господарські договори, що укладаються між суб’єктами господарювання, які займаються наданням туристичних і супутніх послуг. Такі договори можна характеризувати як двосторонні договори професійних суб’єктів з надання туристичних послуг; б) договори, що укладаються між суб’єктами господарювання, які займаються наданням туристичних і супутніх послуг, і особою, яка не є безпосереднім споживачем послуг, але на підставі законодавства або договорів діє в інтересах споживачів-фізичних осіб. Такі договори завжди є договорами на користь третіх осіб. 2. договори, що укладаються між суб’єктами господарювання, які займаються наданням туристичних і супутніх послуг, та споживачем.

До двосторонніх договорів належать договори, що укладаються між туроператором і турагентом (агентський договір), а також договори, що укладаються туроператором, турагентом, з іншими суб’єктами господарювання, виконавцями окремих туристичних і супутніх послуг  (транспортне, екскурсійне, готельне обслуговування та ін.). Сторонами таких договорів можуть виступати тільки суб’єкти господарювання, таким чином, зв’язки між ними опосередковуються за допомогою господарських договорів, які регулюються ГК України та ЦК України. Указані договори за своєю правовою природою є консенсуальними, відплатними, взаємними договорами, що укладаються на користь учасника. У ряді випадків такі договори є договорами приєднання.

До договорів на користь третіх осіб належать договори, що укладаються суб’єктами господарювання з особою, яка не є безпосереднім споживачем послуги. Виконавцем у таких договорах виступає суб’єкт господарської діяльності, замовником виступає суб’єкт господарської діяльності, який укладає договір на користь безпосереднього споживача послуги, яким є фізична особа. Разом із тим, відносини в таких договорах врегульовані поряд із загальними нормами ЦК України і ГК України, нормами Закону України «Про туризм», Закону України «Про захист прав споживачів». За своєю правовою природою такі договори є консенсуальними, взаємними, відплатними, що укладаються на користь третьої особи. Такі договори можуть укладатися як на підставі вироблених суб’єктом господарювання умов в стандартних формах, так і за індивідуальним замовленням другої сторони, що самостійно визначає маршрут подорожі і перелік відповідних послуг (перевезення, харчування, розміщення, екскурсійне обслуговування тощо).

Спосіб формування послуги має істотне значення для визначення характеру договору, що укладається суб’єктом господарювання, із замовником. Так, при формуванні індивідуального замовлення договір за своєю природою є консенсуальним, відплатним, взаємним, таким, що укладається на користь третьої особи. У тому випадку, якщо послуга (комплекс послуг) формується суб’єктом господарювання самостійно як стандартна усталена послуга, такий договір за своєю правовою природою буде консенсуальним, відплатним, взаємним, публічним договором приєднання, що укладається на користь третьої особи.

До другої групи належать договори, що укладаються безпосередньо із споживачем. Виконавцем у таких договорах виступає суб’єкт господарської діяльності, замовником − фізична особа. Відносини в таких договорах врегульовані загальними нормами ЦК України, нормами Закону України «Про туризм», а також Закону України «Про захист прав споживачів». У таких випадках договір є консенсуальним, взаємним, відплатним, що укладається на користь учасника. Також, залежно від способу формування послуги виконавцем, може бути публічним та/або договором приєднання.

Таким чином, загальним для всіх договорів, що укладаються у сфері туристичної діяльності, є те, що всі вони, незалежно від суб’єктного складу, порядку укладення і змісту договору, вважаються укладеними з моменту досягнення сторонами усіх істотних умов, кожна сторона договорів набуває права і одночасно несе зобов’язання щодо до іншої сторони.

Виходячи з наведеного, можна визначити загальну правову природу будь-якого договору в сфері надання туристичних і супутніх послуг. Такий  договір є консенсуальним, відплатним, взаємним. Його індивідуальні характеристики можуть бути визначені залежно від: 1) суб’єктного складу сторін — двосторонні договори; 2) спрямованості — договори, спрямовані на організацію надання послуги або на кінцеве отримання послуги; 3)         способу укладення договору і суб’єктного складу — договір, зміст якого сторони визначають самостійно, або договір приєднання та/або публічний.

Оскільки на таку ознаку договору про надання туристичних та супутніх послуг, як публічність, впливає суб’єктний склад, у таких договірних правовідносинах існує нерівність сторін, що вимагає захисту більш слабкої сторони договору, якою є споживач, шляхом державного регулювання таких відносин з метою встановлення додаткових правових гарантій для більш слабкої сторони.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що сутнісними ознаками договорів про надання туристичних і супутніх послуг є: 1) особливий суб’єктний склад (виконавцем є суб’єкт господарської діяльності, що надає туристичні або супутні послуги, замовником − суб’єкт господарювання, що вступає в договірні відносини з метою задоволення своїх господарських потреб, або фізична особа з метою задоволення особистих потреб); 2) нерівність сторін; 3) обмеження договірної свободи з метою захисту прав та інтересів споживачів послуг; 4) спрямованість на забезпечення потреб споживачів туристичних та супутніх послуг.

Бажаєте отримати розширений моніторинг щодо компаній, з якими підписали угоди?
Це можливо з функціоналом CONTRACTUM у LIGA360. Система сповістить про перевірки, судові справи, тендери чи реєстраційні зміни сторін

Укладання договору про надання послуг

Під час укладання договору про надання послуг необхідно звернути увагу на те, що як правило, договір про надання послуг укладається у письмовій формі. Крім того, виконавець зобов’язаний видати замовнику документ, що підтверджує підставу сплати та суму отриманих коштів або розрахунковий документ, який свідчить про факт надання послуги. Окрім того, необхідно враховувати, що деякі види послуг можуть бути надані лише суб’єктами підприємницької діяльності, а для здійснення деяких видив необхідна наявність ліцензії, наприклад медичні послуги, туристичні послуги. Такім чином, під час укладення угоди необхідно впевнитися, що виконавець має необхідні дозвільні документи.

В договорі про надання послуг також обов’язково необхідно передбачити наступні умови: 1) предмет - опис послуги, яка надається; 2) плата (розмір, строки оплати, порядок оплати) - якщо договір є оплатним; 3) термін дії договору. Крім термінів початку та закінчення надання послуги договором можуть бути передбачені проміжні терміни, за порушення яких може наступати відповідальність виконавця;  3) виконання договору особисто виконавцем або можливість передачі цього обов’язку третій особі; 4) відповідальність сторін у разі невиконання або неналежного виконання договору; 5) умови дострокового розірвання договору (в тому числі, шляхом односторонньої відмови однієї із сторін). 6) порядок прийняття послуг.

Підтвердження виконання договору про надання послуг

Прийняття послуг зазвичай оформлюється актом надання послуг, який підписується всіма сторонами договору. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. У разі відсутності акту надання послуг замовник може посилатися на те, що виконавець не надав відповідну послуги та відмовлятися від оплати. При цьому, у разі звернення виконавця до суду, суд скоріше за все встане на бік замовника. Тому під час надання послуг необхідно приділяти увагу не тільки змісту договору, а також правильному оформленню всіх документів первинного бухгалтерського обліку.

 

Марина Семенова

Адвокатське Бюро «ЮФ «Семенова і Партнери», адвокат

Кандидат юридичних наук (м. Київ )

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Схожі новини