Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту
Контрагенти з ознаками фіктивності та податкові донарахування. Судова практика
09.06, 2 листопада 2020
1804
0
Автор:
Олександра Кознова
Олександра Кознова
Дмитро Кулик, адвокат, молодший партнер ЮК Legal House

Державний механізм наповнення бюджету за рахунок податкових надходжень працює тільки в одному напрямку - збір податків через податкові перевірки і кримінальні справи. Одним з найчастіших податкових правопорушень, які виявляються в рамках податкових перевірок, і про це говорять самі фіскали, є співпраця реального сектора економіки з неблагонадійними платниками податків.

І дійсно, проаналізувавши реєстр, можна зустріти випадки, коли одні і ті самі люди є директорами і власниками 20-ти і більше юридичних осіб з абсолютно різних індустрій.

З цього можна зробити висновок, що мало не кожен акт податкової документальної перевірки містить у собі висновки про взаємовідносини бізнесу з фіктивними контрагентами.

Розглянемо рішення судів, які, на нашу думку, дають розуміння того, що потрібно і чого не потрібно робити, навіть якщо ви спрацювали з ризиковим контрагентом.

1. У господарської операції повинна бути логіка і здоровий глузд.

Системний аналіз судових рішень дає зрозуміти, що суди перестали формально підходити до вивчення первинних документів та господарської операції в цілому. При розгляді податкового спору суди звертають увагу на те, чи дійсно надані документи відповідають логіці господарської операції. Інакше кажучи, якщо Компанія А закупила у компанії Б товар вагою 30 тон і не надає при цьому товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару. Або надає ТТН, в якій зазначено, що 30 тон товару перевозили за допомогою автомобіля марки Газель, коли максимальна грузопідйомність Газелі складає 1,5 тони.

Чи будуть такі документи відповідати логіці? Звичайно ж ні. І хоча ТТН не є обов'язковим документом, суду необхідно пояснити, яким чином товар перемістився від Компанії А до Компанії Б. Формально надати якісь документи вже не вийде.

Яскравим прикладом є рішення Верховного суду від 31 липня 2020 року по справі 826/17673/15, де суд зазначив, що: «…за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.»

Про що це говорить? Оскаржуючи податкові повідомлення-рішення за результатами податкової перевірки, необхідно пересвідчитись, чи відповідає ваша позиція логіці та здоровому глузду, адже у суду однозначно виникнуть питання, яким чином переміщувався товар або які наслідки для платника податків мали маркетингові послуги, за які останній заплатив 10 мільйонів.

2. Вирок суду щодо контрагента не є вироком для платника податків.

Кожен платника податків знає, що якщо в Акті податкової податковий орган посилається на вирок суду відносно контрагенту, то це є вироком для самого платника податків. Вироком, пов'язаним з податковими донарахуваннями по таким господарським правовідносинам.

Але не все так однозначно.

Дійсно, частина 6 статті 78 КАС України передбачає, що вирок суду, який набрав законної сили є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу

Водночас, Верховний Суд у постановив від 3 березня 2020 року (справа № 520/3580/19 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Для прикладу, проаналізуємо постанову Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/16217/18 від 08 вересня 2020 року

Суд звертає увагу, що в основу оскаржуваного рішення покладено наявність вироку Печерського районного суду міста Києва від 23.06.2017 у справі №757/26000/17-к, в якому встановлено, що ОСОБА_3 є винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та протоколу допиту ОСОБА_3 від 26.04.2017, складеного в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100060000134.

Однак, Вироком Печерського районного суду міста Києва від 23.06.2017 року в справі №757/26000/17-к, встановлено, що ОСОБА_3 перереєстрував ТОВ «Апекстрейд ЛТД» на своє ім`я лише 02.09.2016 року. Між тим фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ «Апекстрейд ЛТД» відбувалися в квітні - липні 2016 року. Більше того, спірні договори з боку контрагента укладені ОСОБА_4 , а не ОСОБА_3 , якого визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Відтак посилання відповідача на наявність відповідного вироку є безпідставним, оскільки господарські операції, реальність яких оспорюється, здійснені на підставі договорів, підписаних іншими особами, а саме ОСОБА_4 у період, що значно передував проміжку часу, у якому встановлено факт фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю «Апекстрейд ЛТД» (постанова Верховного суду від 27.02.2018 року №813/1766/17).

Тому суд доходить висновку, що текст вироку суду не містить підстав, які б свідчили про нереальність господарських операцій.

Наведу ще один приклад. Вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 14 березня 2016 року по справі № 760/1843/16-к встановлено, що «ОСОБА_1 реалізовуючи злочинний намір, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, надав невстановленій особі копію паспорту та копію облікової картки платника податків, яка на підставі вказаних документів виготовила договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Сієна Груп Логістік» та протокол № 2, яким ОСОБУ_1 призначено на посаду директора.».

Вказаний вирок також не є беззаперечним доказом, адже він фіксує лише об'єктивну сторону злочину. Жодного згадування у вказаному вироку суду про безтоварність господарських взаємовідносин ТОВ «Сієна Груп Логістік» з Позивачем або будь-яким іншим підприємством вирок не містить, тому він не може бути беззаперечним доказом нереальності господарських правовідносин. Такий вирок не був взятий до уваги Шостим адміністративним апеляційним судом у справі 640/24290/19 від 20.10.2020 року.

Про що це говорить? Сам по собі вирок, який наявний в матеріалах справи, не є одразу вироком для самого платника податки, а є всього лише одним із доказом, який необхідно детально проаналізувати та побудувати стратегію захисту з розумінням того, що він існує.

3. Інформація з інформаційно-аналітичних баз податкової не є належним доказом.

Роблячи висновок про «неблагонадійність» продавця, контролюючий орган, звичайно ж, посилається на те, що інформація в інформаційно-аналітичних базах свідчить про неможливість проводити господарську операція, оскільки відсутній персонал, основні активи, а товар який продався - не закуповувався.

Однак, по своїй суті, інформація з інформаційно-аналітичних баз податкової є лише результатом службової діяльності працівників податкового органу при виконанні ними своїх службових обов'язків. Така інформація не створює для платника податків самостійного юридичного наслідку. А тому посилатись на таку інформацію, як на доказ нереальності операцій або як на доказ фіктивності конкретного платника податків, є неправомірним. Формуючи таку інформацію, контролюючий орган не проводить безпосереднього аналізу первинної документації. Такий підхід кореспондується з висновками Верховного суду у постанові від 16.09.2020р. по справі № 520/4150/19 та від 13.08.2020р. №520/4829/19 .

Також Другий апеляційний адміністративний суд в рішенні від 14 травня 2020 року по справі № 520/11179/18 зазначив, що «у випадку, якщо в силу закону податковим органом отримано податкову інформацію, акти перевірки, довідки зустрічних звірок або акти про неможливість проведення зустрічних звірок, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, це не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.»

Про що це говорить? Сама по собі наявність податкової інформації не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, і така податкова інформація не є належним доказом у розумінні чинного процесуального законодавства. А отже, контролюючі органи зобов'язані доводити належними та допустимими доказами факти порушення платником податків вимог чинного законодавства. В свою чергу, платник податків, при розгляді справи, має можливість звертатись до суду з прохання визнати таку інформацію як неналежний доказ.

4. Перевірка контрагента обов'язкова.

Ще Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що платник податків при укладенні договору зобов'язаний перевіряти свого контрагента. Встановити, чи зможе він виконати взяті на себе зобов'язання за договором і таке інше.

Наразі, концепція «належної обачності» дуже широко застосовується в податкових спорах.

Достеменно ілюструє підхід, який наразі використовують і будуть використовувати судді під час розгляду податкових спорів, Постанова Верховного суду від 06 жовтня 2020 року по справі № 140/1611/19.

Так, суд звернув увагу, що: «Платник податків під час вибору контрагента та укладення з ним договорів має керуватись належною обачністю. Адже від цього залежить подальше фактичне виконання договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з ПДВ.

Прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь-яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.»

Фактично, суд наводить перелік дій, які платнику податків необхідно вчинити, з метою дотримання принципу «належної обачності».

Своїм клієнтам ми вже давно рекомендуємо отримувати відповідний перелік документів та заводити невелике досьє на свого контрагента. Систематично перевіряти його на предмет ризиковості та фігурування його в кримінальних провадженнях. Маючи таке досьє та вчиняючи подібні дії, вірогідність отримати перемогу в податковому спорі значно зростає.

Про що це говорить? Суди, під час розгляду податкових спорів, потихеньку відходять від принципу «індивідуальної відповідальності» і підходять до принципу «належної обачності». А це означає, що платники податків зобов'язані аналізувати свого контрагента, і простого посилання на статтю 61 Конституції України вже буде не достатньо.

Для цього, рекомендуємо вам розробити інструкцію для менеджерів, юристів чи служби безпеки, в якій визначити покрокові дії, які необхідно вчинити при укладенні договору з новим контрагентом.

5. Відсутність трудових ресурсів не є беззаперечним доказом нереальності операції.

Майже в кожному акті податкової перевірки контролюючий орган посилається на відсутність трудових ресурсів та матеріально-технічної бази для виконання господарських зобов'язань. В деяких випадках навіть проводить математичний розрахунок, скільки потрібно робочого часу виконання тієї чи іншої операції. Що ж, креативно.

Верховний суд в своїй постанові від 4 червня 2020 року по справі №340/422/19 «….недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

І взагалі, у вказаній постанові суд декларував, що саме фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Про що це говорить? Суд зазначає, що доводи щодо відсутності трудових ресурсів, податкова інформація, відсутність матеріально-технічної бази тощо, є другорядними доказами. Основне, що потрібно встановити суду - чи був фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій і чи внаслідок такої операції відбулось збільшення/зменшення активів підприємства.

Рішення та позиції, які були проаналізовані, дають зрозуміти загальні тенденції та підходи судів до взаємовідносин бізнесу з ризиковими контрагентами. Однак, дані рішення також ілюструють, що безвихідних ситуацій не буває. Якщо у платника податків є належним чином оформлена первинна документаціє, є бажання відстояти свою позицію та кваліфікована юридична підтримка, то такий платник податків має всі шанси здобути перемогу в суді.

Дмитро Кулик, адвокат, молодший партнер ЮК Legal House

Читайте також: Боротьба з переведенням у готівку: які методи використовують податківці?

Перевіряйте та контролюйте ваших бізнес-партнерів за допомогою сервісу CONTR AGENT від ЛІГА:ЗАКОН.

Сервіс також доступний в екосистемі LIGA360 для командного управління ризиками. Модуль LIGA360.Бізнес-розвідка надає можливість організувати збір та аналіз інформації про компанії чи фізосіб-підприємців, що знаходяться під пильною увагою фахівців. Користуватися «Бізнес-розвідкою» може кожен користувач LIGA360, незалежно від його посади.Щоб самостійно оцінити усі переваги - отримайте тестовий доступ.

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
УВІЙТИ

На цю ж тему