Спори щодо коригування митної вартості товару: актуальна судова практика

Більшість компаній, які здійснюють імпортні операції, хоча б раз зіштовхувалися із проблемою коригування митної вартості товару. У таких випадках виникає дилема: погодитися із визначеною контролюючим органом митною вартістю чи оскаржити таке рішення.

Так, за даними Державної митної служби України, станом на липень 2021 року в судах на розгляді перебувало 5 222 справи на суму 2 284 145 тис. грн щодо оскарження рішень про визначення митної вартості товарів, що складає 77 % від загальної кількості спорів з митними органами.

При цьому, статистика свідчить, що із 1 654 розглянутих за 6 місяців 2021 року справ про визначення митної вартості товарів, 1 485 було вирішено саме на користь бізнесу. Тобто, у цій категорії спорів платники податків виграють майже 90% справ, що підтверджує ефективність оскарження рішення про коригування митної вартості.

Для підготовки успішної стратегії у цій категорії спорів та, щоб не потрапити до 10% справ, програних суб'єктами господарювання, пропонуємо ознайомитися з аналізом найсвіжіших правових висновків Верховного Суду.

1. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару

Часто митний орган витребовує у платників податків додаткові документи з формальних підстав - наявність технічних помилок чи неузгодженостей, які фактично не впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Правомірність такого підходу неодноразово оцінювалася судами, зокрема Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Окрім цього, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Вищенаведене свідчить, що платникам варто критично ставитися до запитів митного органу надати додаткові документи, адже такі запити можуть бути формальними та вимагати документи, які не є обов'язковими згідно із законодавством або не стосуються визначення митної вартості імпортованого товару.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 наголосив, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить саме на платнику податків. Суд також назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

До подібного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі № 809/1838/15, вказавши що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У справі № 820/263/17 Верховний Суд також наголосив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою.

Отже, відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів може стати однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості незаконним.

Для прикладу, у справі № 804/7757/16 причиною для коригування митної вартості стало саме відмова платника податків надати додаткові документи на запит митного органу внаслідок його необґрунтованості. При цьому, суди всіх інстанцій, у тому числі Верховний Суд, підтримали платника податків та звернули увагу, що він надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Відтак, митні органи можуть здійснювати витребування лише конкретних документів (що дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості) для підтвердження митної вартості товарів лише у разі наявності обґрунтованих сумнівів у правдивості поданих відомостей і при цьому визначати конкретний перелік обставин, що є причиною для сумнівів у таких справах.

2. Вимоги до рішення про коригування митної вартості товару

До рішення про коригування митної вартості товару, яке власне і підлягає оскарженню платниками податків, судова практика сформувала ряд вимог і критеріїв. Проаналізуємо аргументи, на які найбільш часто посилаються суди визнаючи такі рішення протиправними.

Так, у постанові від 21.04.2021 р. у справі № 820/307/17 Верховний Суд, у якості підстави для визнання незаконним та скасування рішення митного органу, зазначив, що митним органом не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи/або помилковим.

Наведене свідчить, що рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в документах або роз'яснювати чому ненадання платником податків певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості.

При цьому, якщо рішення про коригування митної вартості складене формально та обмежується лише посиланнями на норми законодавства, без опису конкретної ситуації, воно може бути визнане судом протиправним. Так, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а звернув увагу на необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Рішення про коригування митної вартості також повинне містити обґрунтування обраного методу визначення митної вартості товару та підстави для відступлення від методу, застосованого платником податків.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі № 809/1838/15 вказав: «ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів».

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а наголосив, що згідно із нормами МК України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Наведені висновки узгоджуються із принципами адміністративного судочинства, які покладають тягар доказування правомірності прийнятого рішення саме на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, для збільшення шансів на перемогу в суді, платнику податків при оскарженні рішення митного органу варто звернути увагу суду і на недоліки, які містяться в такому рішенні, і навести власне обґрунтування вартості, визначеної у митній декларації.

3. Правомірність коригування митної вартості на підставі інформації з автоматизованих систем митного органу

Однією з основних причин для коригування митної вартості товару є посилання митного органу на інформацію з його автоматизованих систем, яка містить вищі ціни по нібито аналогічних товарах. Суди критично ставляться до такого підходу, якщо це є єдиною підставою для здійснення коригування.

Так, Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 р. у справі № 420/4820/19 вказав, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.

Хоча показники вартості попередньо імпортованих товарів беруться митним органом до уваги, рішення про коригування митної вартості не може бути визнане законним у разі, якщо відмінність у вартості попередньо імпортованих товарів є єдиною причиною для такого коригування.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 р. у справі № 810/3295/17 вказав, що спрацювання АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Отже, відомості з інформаційних систем митних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.

Вищенаведені правові позиції Верховного Суду підтверджують, що у разі виходу митним органом за межі повноважень, платнику податків варто відстоювати свої права та оскаржувати незаконні рішення. Розробка стратегії захисту із врахуванням судової практики, формування доказової бази та підготовка процесуальних документів із коректною вказівкою на порушені норми матеріального права стануть міцним фундаментом для перемоги в суді.

Наталія Мусієнко, адвокатка, керівниця практики з вирішення податкових спорів KPMG Law Ukraine

Софія Барановська, старша юристка практики з вирішення податкових спорів KPMG Law Ukraine

До кінця листопада скористайтеся спеціальною пропозицією на командні рішення LIGA360