Звик до ударів, або Як працює АМКУ

Історія навколо кандидатури Сергія Шершуна на посаду державного уповноваженого Антимонопольного комітету України (АМКУ чи Комітет) вкотре змушує задуматися про роль медіа та вплив інформаційних кампаній на роботу державних органів. Для інформації - пан Шершун раніше вже обіймав цю посаду, а приводом до активного публічного обговорення стало подання декларації як кандидата.

Медіа та авторитет АМКУ

Вплив соціальних медіа змінив підходи до висвітлення діяльності органів державної влади. Важливо не тільки те, що роблять органи державної влади, але й як це сприймається суспільством. Ідеальна команда та безпомилкові рішення стоять небагато, якщо про них невідомо.

У ситуації з АМКУ будь-яке питання хоча б із мінімальним резонансом - чудовий інформаційний привід. У пошуку піару з'являються чиновники, депутати, відомства, організації, окремі фахівці, журналісти, юристи та інші. Традиційні меседжі - заангажованість, бездіяльність, повільність АМКУ. Адресатами виступають як керівництво, так і регулятор загалом.

Найчастіше від АМКУ щось вимагають, а якщо є задовільний результат, то «ми вимагаємо» змінюється на «ми домоглися», і в будь-якому випадку роль регулятора нівелюється. У випадках, де антимонопольні питання болюче зачіпають приватні інтереси, ситуація стає ще складніша, бо часто проти Комітету використовується спрямована інформаційна кампанія.

Токсичне інформаційне поле знижує авторитет регулятора у суспільстві та негативно впливає на роботу АМКУ. Щоб протистояти інформаційним кампаніям, регулятор витрачає час та ресурси замість того, щоб робити свою справу.

Медіа як майданчик для діалогу

Медіа стали додатковим потужним майданчиком для реалізації політики та діалогу. Позитивна чи негативна інформаційна кампанія може формувати порядок денний та впливати на рішення АМКУ. Такий тиск призводить до того, що у резонансних та складних питаннях Комітет змушений приймати рішення з великою обережністю. У такому середовищі правозастосування приречено на стагнацію, а не на розвиток.

Крім того, зростає запит на швидкі та односторонні рішення. Якщо підвищуються ціни на товари, очікується, що АМКУ має негайно реагувати та покарати всіх причетних, незважаючи на закони економіки. Якщо комусь не подобається конкурент чи вислизнула перемога на тендері, - знову це має вирішити Комітет. В результаті виходить, що АМКУ перебуває в опозиції до всіх, за незначними винятками.

Замість посилення регулятора відбувається стигматизація. З незрозумілих причин часто державний орган ототожнюють із його керівництвом чи навпаки, коли заздалегідь визначається джерело всіх проблем. За таких умов неможливо створити ефективний орган влади. У найкращому випадку буде сильна вертикаль керівника, але тоді губиться ідея колегіального органу. Україна вже проходила такий етап. Сумніваюсь, що професійна спільнота хотіла б її повторити.

Конструктив замість хайпу

Останнім часом роль суспільства та його вплив на державний апарат збільшується, що є безумовним плюсом для України. Питання в тому, як і з якою метою піднімається обговорення в інформаційному просторі. Добре, коли воно спрямоване на просування реформ та створення чесної конкуренції на ринку. Погано, коли асоціації, юристи, журналісти та бізнес свідомо чи несвідомо не враховують реалії, в яких формується та реалізується антимонопольна політика.

Непідкріплені надмірні очікування, агресивна чи слабка аргументація, жага хайпу не допомагають роботі АМКУ, а, навпаки, знижують його авторитет та призводять до відтоку професіоналів. Річний звіт АМКУ свідчить про помітну плинність кадрів. Фахівці звільняються, а залучати нових важка справа.

Інформаційна хвиля навколо нового призначення може стати негативним сигналом для інших компетентних людей, які б могли приєднатися до команди АМКУ в майбутньому. На прикладі ситуації із Сергієм Шершуном вже сформувалася історія, яка кидає тінь на його призначення, а також на майбутні рішення за його участю.

Не будемо детально розбирати біографію Сергія, а зазначу лише те, що в Україні дуже мало досвідчених фахівців у сфері антимонопольного права. Можна конструювати різні теорії змов про те, що спонукає людину йти з бізнесу на посаду у державному органі. Але варто не забувати історії, коли такий перехід посилював державні органи.

Хочеться побажати, щоб в оцінці та висвітленні діяльності АМКУ не втрачалися і «історії успіху» регулятора, був об'єктивний аналіз проблем та шляхів їх вирішення. Не слід послаблювати Комітет як інститут та допомагати силам, які в цьому зацікавлені.