Бізнес у спадок: особливості спадкування під час війни

Уже понад рік Україна протистоїть повномасштабній збройній агресії Росії. На жаль, спадкування - це одна з тем, що за останній рік набула актуальності.

З точки зору закону спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від спадкодавця до його спадкоємців. Процес спадкування є багатоетапним та відбувається у передбаченому законом порядку.

Зазначу, що процедура спадкування бізнесу підпорядковується загальним правилам спадкування. Тому, у першій частині статті розкривається питання спадкування в цілому та з акцентом на законодавчих змінах, що відбулися у зв'язку з введенням воєнного стану. Друга частина статті присвячена спадкуванню бізнес-активів та корпоративних прав.

Коротко про головне

В Україні є два види спадкування - за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті. Так, якщо за життя спадкодавця останній склав заповіт, то процес спадкування відбуватиметься з урахуванням заповіту.

Водночас варто пам'ятати про обов'язкову частку у спадщині. Заповідач має право скласти заповіт на користь будь-якої особи без обмежень. Проте закон захищає права певних уразливих категорій спадкоємців. Мова йде про малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, непрацездатну вдову (вдівця) та непрацездатних батьків, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Наприклад, якщо спадкодавець заповів усе своє майно партнеру по бізнесу, але при цьому у нього залишилася матір пенсійного віку, яку до заповіту не включено, то вона, незалежно від змісту заповіту, отримає до 50% від усього спадкового майна (розмір частки матері буде залежати від наявності інших спадкоємців першої черги за законом).

Якщо спадкодавець за життя не склав заповіту, спадкування після його смерті відбуватиметься за законом. Спадкування за законом відбувається на основі принципу черговості, закон встановлює 5 черг спадкоємців. Кожна наступна черга отримує право на спадкування, якщо спадкоємці попередньої черги відсутні. При цьому, черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Спадкоємці в рамках однієї черги (або прирівняні до них на підставі нотаріального договору) отримують рівні частки у спадщині, якщо не домовляться про інше.

Особливості спадкування під час війни

У зв'язку з введенням воєнного стану до законодавства, яке регулює процес спадкування, внесли низку важливих змін. Законодавець значною мірою спростив процедурні вимоги, чим забезпечив необхідні умови для охорони та захисту спадкових прав громадян в умовах воєнного стану.

В першу чергу, зміни торкнулися строків прийняття спадщини. Нагадаю, що у мирний час строк для прийняття спадщини або відмови від її прийняття становив 6 місяців з дня відкриття спадщини (смерті спадкодавця). На час дії воєнного стану перебіг зазначеного строку зупиняється, але не більше ніж на 4 місяці. Таким чином, строк для прийняття спадщини або для відмови від неї збільшено до 10 місяців. Вказані правила встановлені постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 164 (зі змінами та доповненнями) та діють до скасування або припинення воєнного стану.

Оформлення прав на спадкове майно, а саме - видача спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину, здійснюється нотаріусом після закінчення зазначеного строку.

У питанні строків для прийняття спадщини маю згадати й нещодавню позицію Верховного Суду (ВС), який застеріг, що правила щодо вказаних строків (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом (ЦК) України. При цьому, норми ЦК України не передбачають існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Уряду визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини. Зважаючи на таку позицію ВС, я зі свого боку рекомендую не зволікати з прийняттям спадщини й подавати відповідні заяви протягом встановленого ЦК України 6-місячного строку. Тим паче, що законодавство передбачає декілька варіантів подання заяв про прийняття спадщини, з яких можна обрати найбільш зручний.

Так, якщо спадкоємець має можливість особисто прийти до офісу нотаріуса (держаної нотаріальної контори), то варто обрати саме цей варіант звернення. Під час особистого візиту нотаріус встановить особу спадкоємця і зареєструє його заяву про прийняття спадщини.

Як показує практика, в умовах воєнного стану спадкоємці не завжди мають можливість звернутися до нотаріуса особисто. Для таких випадків законодавство передбачає можливість направлення заяви про прийняття спадщини засобами поштового зв'язку. У такому випадку справжність підпису заявника на заяві про прийняття спадщини має бути засвідчена нотаріально.

Оскільки значна кількість Українців після початку повномасштабного вторгнення виїхали за кордон, вважаю за необхідне сказати декілька слів і про порядок прийняття спадщини спадкоємцями, які перебувають за кордоном. Такі спадкоємці мають право звернутися до консульської установи України у державі свого перебування. Консул має повноваження на засвідчення справжності підписів на заявах про прийняття спадщини. Спадкоємці також не позбавлені права звернутися з цією метою до іноземного нотаріуса. У випадку засвідчення справжності підпису іноземним нотаріусом може знадобитися подальша легалізація заяви та її переклад на українську мову. Після належного оформлення заяви вона направляється українському нотаріусу засобами поштового зв'язку.

Окрім зазначених способів подання заяви про прийняття спадщини, її можна подати також шляхом направлення електронного повідомлення через сайт АТ "Укрпошта" - https://ukrposhta.ua/ua.

Зазнала певних змін і процедура заведення спадкової справи. В умовах воєнного стану діє принцип екстериторіальності, який полягає в тому, що спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.

Кажучи про заведення спадкової справи, хочу підкреслити, що той із спадкоємців, хто звертається до нотаріуса першим серед усіх інших, має можливість одноособово обрати нотаріуса, який нададі буде вести спадкову справу й оформлювати спадкові права всіх спадкоємців. Моя багаторічна практика показує, наскільки важливо підійти до вибору нотаріуса зважено, в ідеалі - запитати пораду в адвоката, якому ви довіряєте. Я переконана, що ефективна взаємодія спадкоємців (або їхніх представників) та нотаріуса відіграє чи не найважливішу роль в процесі оформлення спадщини.

Не зважаючи на послаблення окремих правил, своєчасне звернення до нотаріуса, сумлінне дотримання чинних законодавчих вимог, подання необхідних для оформлення спадщини документів - залишається у зоні відповідальності спадкоємців. Важливо зазначити, що у випадку пропуску спадкоємцем строку для прийняття спадщини, йому доведеться звертатися до суду з позовною заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини суд досліджує поважність причини їх пропуску. Як свідчить судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов'язані з об'єктивними та непереборними труднощами для спадкоємця, через які він не міг вчинити дії для прийняття спадщини. Поважними причинами можуть визнаватися, наприклад тривала хвороба спадкоємця, складні умови праці, в тому числі - перебування у довготривалому відрядженні, перебування на службі у складі Збройних Сил України, відбування покарання в місцях позбавлення волі тощо. Актуальна судова практика свідчить, що суди іноді визнають поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини й введення на території України воєнного стану, що значно ускладнило вільну реалізацію спадкових прав громадян. Хоча усталеного підходу в цьому питанні наразі немає.

Склад спадщини - не тільки права, але й обов'язки

Об'єктами спадкування є цивільні права та обов'язки спадкодавця, що можуть (мають здатність) переходити у спадщину. Сукупність цих прав і обов'язків називається спадщиною або спадковою масою (спадковим майном). До спадкового майна належать: об'єкти нерухомого майна, транспортні засоби, грошові кошти, рухомі речі, корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, інші майнові права тощо.

Спадщина приймається в цілому та безумовно, включно з усіма правами та обов'язками померлого. Виключаються зі складу спадщини тільки права та обов'язки, які нерозривно пов'язані з особою спадкодавця. До таких відносяться, наприклад, особисті немайнові права спадкодавця, його зобов'язання щодо особистого надання послуг, виконання робіт чи вчинення інших дій особисто спадкодавцем.

Звертаю увагу, що спадкуванню підлягають і зобов'язання спадкодавця. Відповідно до положень цивільного законодавства України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора спадкодавця повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Для прикладу, відповідно до зазначеного вище правила, погашення податкового боргу фізичної особи-підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність у разі її смерті здійснюється спадкоємцями, які прийняли спадщину, в межах вартості успадкованого майна.

При цьому, зобов'язання щодо задоволення вимог кредиторів у спадкоємців виникає лише у разі дотримання кредиторами порядку пред'явлення вимог. За загальним правилом, кредитор спадкодавця має пред'явити свої вимоги до спадкоємця протягом 6 місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Згідно з усталеним підходом судової практики, сплив передбачених законом строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Говорячи про боргові зобов'язання, які входять до складу спадщини, вважаю за необхідне згадати про такий інструмент передачі спадкового майна, як спадковий договір. За даним договором набувач майна зобов'язується виконувати розпорядження відчужувача й у разі його смерті набуває права власності на належне відчужувачу майно. Чи не головною перевагою спадкового договору є те, що на відміну від спадкоємців за заповітом та за законом, набувач за спадковим договором не несе відповідальності за борги спадкодавця. Крім того, важливо зазначити, що на відносини сторін спадкового договору не поширюється правило про обов'язкову частку у спадщині. Спадковий договір досі не набув широкого поширення в Україні. Проте, я вважаю, що в деяких випадках, зокрема, і при передачі у спадок бізнес-активів, саме цей інструмент може стати найбільш дієвим.

Особливості спадкування бізнесу

Спадкування бізнесу є досить умовним поняттям, що фактично означає спадкування окремих бізнес-активів. Як я вже зазначала, спадкування бізнесу відбувається в межах загальної процедури. Тобто, з моменту відкриття спадщини й до моменту видачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину діють такі ж правила, про які зазначено у першій частині статті. Однак, безумовно, спадкування бізнесу має свої особливості, про які я розповім нижче.

Як правило, під спадкуванням бізнесу розуміють перехід до спадкоємців прав на:

а) корпоративні права (частку в юридичній особі)

б) засоби виробництва, право власності на які оформлені на фізичну особу (власника бізнесу), але використовуються з метою забезпечення діяльності юридичної особи, до яких можуть належати: будинки, споруди, земельні ділянки, транспортні засоби, інвентар, обладнання, цілісні майнові комплекси, об'єкти права інтелектуальної власності тощо

Потрібно розуміти, що юридичні особи різних організаційно-правових форм мають свої особливості у процедурі набуття прав на частку, в тому числі набуття її на підставі спадкування. Підкреслюю, що такі особливості виникають та мають місце вже після оформлення свідоцтв про право на спадщину.

Розглянемо процес спадкування на прикладі найпоширенішої в Україні організаційно-правової форми - товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (Закон), передбачає, що у разі смерті учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця без згоди інших учасників.

При цьому, Закон встановлює для спадкоємців строк для подання заяв про вступ до товариства тривалістю в 1 рік з дня закінчення строку для прийняття спадщини.

Якщо протягом 1 року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, спадкоємці учасника, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше ніж 50%, не подали заяву про вступ до товариства, товариство може виключити такого учасника з товариства. Відповідне рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка померлого учасника у статутному капіталі товариства становить 50% або більше, товариство може приймати рішення, пов'язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

Говорячи про спадкування бізнесу, не можу не зазначити про ризики для господарської діяльності товариства, які можуть виникнути у разі смерті його учасника, а також про способи їх мінімізації.

Як показує моя багаторічна практика, в процесі спадкування між спадкоємцями нерідко виникають судові спори, що вирішуються тривалий час. Такі ситуації, як правило, виникають у тих випадках, коли серед спадкового майна є дороговартісні бізнес-активи, цінне майно та майнові права.

Відразу скажу, що як тільки спір між спадкоємцями переходить в судову площину, процес спадкування ставиться "на паузу", адже у такому разі нотаріус не має права видавати свідоцтва про право на спадщину до вирішення спору. При цьому, нотаріуса потрібно повідомити про існування судового спору, якщо він не був залучений як учасник відповідного судового процесу.

Якщо ми говоримо про спадкування бізнесу, то до завершення судових процесів питання про вступ спадкоємців до ТОВ не може бути вирішене. У зв'язку з цим виникає нагальна проблема - товариство не може ефективно здійснювати свою діяльність, адже не зрозумілою є кількість учасників і немає можливості проводити загальні збори та ставити на голосування необхідні питання. Таким чином, існує серйозна загроза для подальшого ефективного здійснення господарської діяльності.

Постає запитання - як же нівелювати такі ризики та запобігти збиткам? З досвіду моїх довірителів, можу сказати, що досить дієвим способом запобігання негативним наслідкам довготривалої процедури спадкування є призначення управителя спадщини.

Управителя спадщиною призначає нотаріус з-поміж спадкоємців або виконавців заповіту, а в разі їхньої відсутності - укладає договір на управління спадщиною з іншою особою. Управителем майна може бути будь-яка фізична особа, що має повну цивільну дієздатність, а також юридична особа. Спадкоємці, які зацікавлені в ефективній діяльності товариства та збереженні бізнес-активів, мають право ініціювати перед нотаріусом питання призначення управителя та запропонувати свою кандидатуру.

Без перебільшення проблемним питанням є управління товариством з моменту відкриття спадщини і до моменту оформлення свідоцтв про право на спадщину спадкоємцями. Одним зі способів розв'язання цього питання є складення заповіту з призначенням виконавця заповіту. Виконавець діє на підставі свідоцтва виконавця заповіту та в межах повноважень, передбачених у заповіті. Таким чином, виконавець заповіту зможе брати участь в управлінні товариством в інтересах спадкоємців, допоки вони самі не стануть повноправними учасниками.

Ще одна моя рекомендація - внести зміни до статуту товариства та передбачити право управителя спадщини або виконавця заповіту брати участь в управлінні товариством до того моменту, поки спадкоємці стануть учасниками товариства або буде прийнято інше рішення, зокрема, про припинення товариства. Зазначу також, що Велика Палата ВС у своїй практиці визнає статут товариства актом, в якому закріплені локальні норми матеріального права, що врегульовують відносини, зокрема, стосовно управління юридичною особою, можуть визначати особливості спадкування частки у статутному капіталі (фонді) після смерті учасника (співвласника), а також передбачати порядок набуття спадкоємцем померлого учасника (співвласника) прав на участь у цій юридичній особі та на управління нею. Однак, безумовно, положення статуту не можуть суперечити імперативним нормам чинного законодавства.

Зміни до статуту товариства, які стосуються порядку спадкування, варто вносити отримавши комплексну консультацію спеціалістів як в корпоративному, так і у спадковому праві.

Підсумовуючи комплексну та багатоаспектну тему статті, хочу зазначити, що визначальне значення для запобігання можливим ризикам, які неминуче виникають в процесі спадкування бізнесу, має планування. Саме тому, головна порада, яку я можу дати власникам бізнесу, виходячи з мого професійного досвіду - своєчасно та наперед спланувати "життя" свого бізнесу на випадок різних обставин. Можу з упевненістю сказати, що чинне законодавство передбачає необхідні механізми запобігання ризикам, варто лише грамотно та своєчасно застосовувати такі механізми. Допомогти спланувати передачу активів спадкоємцям та передбачити різні варіанти розвитку подій зможе досвідчений юрист у сфері спадкування.