"Ціна" невідповідності або ризики компанії, що співпрацює з підсанкційним контрагентом

Одним із ключових елементів боротьби зі світовою фінансовою злочинністю є санкційні списки. Невиконання відповідних видів санкцій тягне за собою тяжкі правові та інші наслідки. Варто бути свідомим того, що санкції, запроваджені у зв'язку з агресією Росії проти України є особливо важливими для нашої держави та для українського бізнесу в цілому, які поширюються на всі компанії, що здійснюють свою діяльність у певній географічній зоні, до прикладу, в Україні, Європейському Союзі, Великій Британії, США тощо.

За інформацією Міністерства закордонних справ України, станом на сьогодні Російська Федерація (надалі - РФ) є найбільш підсанкційною країною світу, а відтак питання співпраці з підсанкційним контрагентом розглянемо через призму антиросійських санкцій.

Чи можна відчувати себе в безпеці, якщо співпраця з російськими компаніями повністю відсутня у вашій діяльності?... Звичайно ж, що ні, оскільки основна помилка підприємців - заздалегідь бути впевненими в тому, що санкції взагалі їх не стосуються і відповідний ризик не торкнеться діяльності їхньої компанії. В даному матеріалі ми розкриємо суть питань щодо того, як змінюються санкції, чому санкції є значним викликом для компаній та яка “ціна” невідповідності - що загрожує компанії і як уникнути негативних наслідків?

Еволюція санкцій або як вони змінюються?

Спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) можуть запроваджуватися Україною, ООН, Європейським Союзом (надалі - ЄС) та/або іншими іноземними державами і міжнародними організаціями в межах своєї компетенції.

Санкційні списки можуть включати, як країни, географічні території, так і компанії, установи або окремих осіб. Мета відповідних санкцій одна - послаблення економіки країни-агресора.

Відомим є те, що Законом України “Про санкції”, у 2014 році запроваджено механізм вжиття заходів, що спрямовані на захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидію терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

З моменту повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, наша держава та її міжнародні партнери запровадили низку нових санкцій проти країни-агресора.

Реакція світу на агресивну війну Росії у вигляді широкого пакету санкцій означає, що ринок повинен враховувати заходи, які були введені проти фізичних або юридичних осіб (наприклад, заборона на економічні або фінансові ресурси, блокування активів, заборона вчинення правочинів тощо) та товарів (наприклад, заборона на імпорт або експорт певних груп товарів, припинення дії торгівельних угод, спільних проектів та програм, заборона здійснення публічних закупівель та інші).

Що стосується міжнародних санкцій, то в рамках 13-го пакету індивідуальних та торговельних обмежувальних заходів проти РФ, загальна кількість санкцій ЄС сягнула вже понад 2000 фізичних та юридичних осіб, на яких вони поширюються. Обмеження передбачають, серед іншого, замороження активів, заборону на передачу коштів, а також заборону на в'їзд до і транзит через територію ЄС. Торговельні обмеження у рамках 13-го пакету санкцій головним чином спрямовані на обмеження доступу РФ до чутливих технологій для потреб військово-промислового комплексу країни-агресора. Крім того, до «каталогу» заходів можна додати, зокрема, суб'єктів третіх країн, що безпосередньо підтримують військову машину РФ, які підпадають під жорсткіші експортні обмеження щодо товарів і технологій подвійного призначення, а також товарів і технологій, які можуть сприяти технологічному вдосконаленню російського військового сектору.

Окрім того, 24 квітня 2024 року Європейський Парламент та Рада Європейського Союзу прийняли також Директиву про визначення кримінальних правопорушень і покарань за порушення обмежувальних заходів ЄС, яка запроваджує загальне визначення та мінімальні покарання за порушення санкційного режиму ЄС.

Чому санкції є значним викликом для компаній?

Відомо, що економічні санкції не є новим механізмом стримування неправомірних дій і, до прикладу, фінансові та/або банківські установи (установи щодо яких є відповідні правові зобов'язання з протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму) мають у своєму арсеналі відповідні процеси та інструменти, які допомагають виявити всі “підводні камені” власних клієнтів та контрагентів. Чого не можна сказати про більшість українських компаній, що не пов'язані з фінансовим та/або банківським сектором.

Компаніям важко визначити, чи підпадають їхні ділові партнери/контрагенти під дію індивідуальних чи секторальних санкцій, як і з якою частотою відстежувати їхню потенційну присутність у санкційних списках, яким чином виявити те, що пов'язана особа або кінцевий бенефіціарний власник такої компанії знаходиться у відповідних списках?

Для компанії, головним чином, важливим є бізнес-надійність власного контрагента - виконання ним фінансових зобов`язань, поставки товарів або надання послуг, належний податковий статус тощо. Компанії не готові утримувати спеціальні відділи професіоналів, які систематично здійснювали б функції по збору, аналізу та оновленню всебічної інформації про контрагентів, розроблювали б спеціальні методики щодо управління ризиками, що можуть виникнути у зв`язку зі співпрацею з контрагентом, що перебуває, в тому числі, у санкційних списках. Дане загрожує компанії наступними ризиками:

1. Ризик співпраці з компанією, яка потрапила під санкції;

2. Ризик співпраці з компанією, яка знаходиться під контролем особи або осіб, які потрапили під санкції;

3. Ризик співпраці з компанією, що здійснює діяльність у секторі, що підпадає під санкції;

4. Ризик торгівлі підсанкційними товарами.

Окрім того, компанія, що співпрацює з суб'єктом, який потрапив під санкції, може не отримати оплату за надану послугу або відвантажений товар, або не зможе розрахуватися за придбаний товар, у зв'язку, наприклад, із блокуванням рахунків. До того ж, недотримання санкцій, що може бути виражене у співпраці з підсанкційним елементом, може призвести до фінансових санкцій, а в окремих країнах ЄС порушення ембарго (заборони) може призвести до кримінальної відповідальності. До того ж порушення санкційного режиму може стати причиною значних репутаційних втрат і можливої значної або повної бізнес-ізоляції компанії.

Як уникнути негативних наслідків?

Компанія, яка хоче мінімізувати ризик застосування санкцій, має розширити та пропагувати інформаційну кампанію, спрямовану на обізнаність ключових відповідальних осіб, які будуть забезпечені належними знаннями та інструментами.

Компанія повинна добре володіти інформацією про весь ланцюг співпраці зі своїм контрагентом, про походження товару чи послуги, що купує компанія, так само і інформацією про те, яке призначення матиме її власний товар або послуга, яка кінцева мета його застосування.

Окрім того, всебічний скринінг контрагента, в тому числі щодо місця його реєстрації та місця здійснення ним діяльності/виробництва його товарів тощо буде додатковим інструментом в запобіганні вказаних ризиків.

Окрім зазначеного, детальному аналізу також треба піддати власні фінансові операції з контрагентом, щоб зрозуміти, чи отримує компанія оплату за проданий товар та/або надану послугу безпосередньо від контрагента чи через сторонні компанії і на якій правовій підставі це відбувається?

Здійснення законодавчого моніторингу у сфері обмежувальних заходів, відслідковування змін в санкційних списках та інформування відповідальних осіб є черговим запобіжним заходом, що спрямований на уникнення зазначених негативних наслідків.

Не зайвим буде розробка та впровадження положення про санкції, норми якого можуть бути імплементовані в контракти з відповідальними особами, а внутрішні процедури мають бути оновлені, беручи до уваги режими санкцій, особливо ті, що регулюють перевірку контрагентів.

Зрозумілим є те, що санкційна перевірка має сенс лише тоді, коли вона здійснюється періодично, комплексно та ретельно, в іншому випадку це може призвести до спотворених висновків та помилкового відчуття безпеки.

Якщо внутрішні ресурси компанії не дозволяють їй здійснювати ряд вищевказаних функції та процедур із залученням професіоналів в даній сфері, варто розглянути альтернативну можливість, яка в умовах розвитку інформаційних технологій та наявності новітніх програмних продуктів та ресурсів, надає можливість всебічної та повної верифікації власних контрагентів на предмет знаходження їх в санкційних списках та/або на предмет їхньої взаємодії з підсанкційними суб`єктами, та яка значно полегшує антисанкційний комплаєнс компанії.