Чи може компанія співпрацювати з контрагентом, місцезнаходження якого зареєстроване на тимчасово окупованій території України?

Під час роботи з новими постачальниками, продавцями або отримувачами товарів та/або послуг, компанія, зазвичай, здійснює базову перевірку контрагента, з яким планує укласти договір або будь-яким іншим чином співпрацювати. Безумовно, така поведінка є виправданою та обачною, особливо в час, коли господарську діяльність можна зареєструвати в “декілька кліків” та в будь-якій точці України. А що робити і як діяти, якщо під час такої перевірки виявилося, що ваш потенційний або навіть вже існуючий контрагент зареєстрований на тимчасово окупованій території України або його кінцевий бенефіціарний власник зареєстрований на території з відповідним статусом? Що несе в собі така співпраця і чи варто непокоїтись з цього приводу, розглянемо в даному матеріалі.  

Про правовий режим тимчасово окупованої території 

Поняття тимчасово окупованої території (надалі ТОТ) вживається у значенні, визначеному в Законі України N 1207 від 15.04.2014 “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”. 

Так, відповідно до зазначеного Закону, тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (п. 3 частини першої ст. 3 Закону N 1207).   

Разом з цим постанова Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року N 1364 (далі - Постанова N 1364) визначає деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. 

Зокрема, п. 1 Постанови N 1364 визначається орган виконавчої влади (Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій), якому делегуються повноваження щодо затвердження переліку територій, а також визначаються складові переліку територій, вимоги до формату територій, за якими ці території відображаються у переліку, та затверджена форма переліку територій. 

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 N 309 (далі - Перелік територій), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за N 1668/39004. 

Отже, виходячи з положень ч. 1 ст. 4 Закону № 1207, на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється, в тому числі, особливий правовий режим щодо вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.  

У зв'язку з цим, з метою здійснення подальших кроків, компанії варто здійснити перевірку власного контрагента у відповідному Переліку територій аби грамотно побудувати стратегію співпраці з таким контрагентом.   

Як законодавство України регулює здійснення господарської діяльності на ТОТ?  

Відповідно до положень Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), юридична особа здійснює власну господарську діяльність з дня її державної реєстрації. До відповідного єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.  

Отже, першоджерелом відомостей щодо місцезнаходження юридичної особи є Єдиний державний реєстр. Відтак, контролюючі органи отримують відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію та інші реєстраційні дії у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами контролюючих органів для виконання покладених повноважень.  

Звертаємо особливу увагу на той факт, що згідно з п. 2 ст. 13 Закону України від 15 квітня 2014 року N 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", із змінами та доповненнями, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована Російською Федерацією територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. 

Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. 

Відтак, в даному випадку правочин є нікчемним не за рішенням певної особи, а відповідно до закону. 

Наслідком нікчемності правочину є зобов'язання однієї сторони повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. 

Отже, з аналізу вищевказаних правових актів випливає, що співпраця з контрагентом,  місцезнаходження якого зареєстроване на тимчасово окупованій території не створюватиме для компанії жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.    

Ризики співпраці з контрагентом з ТОТ   

Окрім ризику визнання правочинів, укладених з контрагентами з ТОТ, нікчемними, що може призвести до матеріальних втрат компанії, існують наступні ризики: 

• Податкові (якщо компанія відобразила витрати за отриманими від контрагента з ТОТ товарами, роботами або послугами, то податкові органи можуть не віднести відповідні операції до витрат компанії, а також зменшити податковий кредит з податку на додану вартість). Особливості фіскального регулювання визначені п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України;  

• Правові (Кримінальний кодекс України містить статтю 111-1, яка передбачає відповідальність за колабораційну діяльність. Безумовно сам лише факт реєстрації місцезнаходження юридичної особи на ТОТ не свідчить про її колабораційну діяльність, а склад відповідного злочину має бути аргументований та доведений компетентними органами. Натомість співпраця з відповідним контрагентом може стати підставою для додаткового дослідження з боку органів державної влади правочинів, фінансових документів, звітності та інших операцій вашої компанії, а також може легко зіпсувати її репутацію);  

• Фінансові 

Контрагенти суб'єкта, розташованого на тимчасово окупованій території, позбавляються можливостей проведення з ним будь-яких транзакцій з огляду на нижченаведене.   

Нормами Закону 1207 встановлюються обмеження щодо здійснення економічної діяльності на ТОТ, серед яких наступні: 

• Не застосовуються на ТОТ внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України; 

• переказ коштів між ТОТ та іншою територією України забороняється; 

• на товари, вироблені на тимчасово окупованій території, не може бути видано сертифікат українського походження; 

• залучення на території України вкладів (депозитів) та/або надання позик (кредитів), виражених у валюті держави-окупанта, забороняється; 

• переміщення товарів, маркування яких свідчить про вироблення таких товарів на ТОТ, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей та інші. 

Висновки 

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, можна зробити висновок про те, що суб'єкт господарської діяльності має право, з урахуванням обмежень, встановлених Законом 1207, здійснювати господарські операції з контрагентом,  який знаходиться на тимчасово окупованій території, виключно після того, як такий контрагент змінить свою податкову адресу (місцезнаходження) на іншу територію України.  

Разом з тим, компанія може зіткнутися з безліччю інших ризиків під час укладання угод з існуючими або новими бізнес-партнерами, тому так важливо здійснювати періодичний скринінг контрагентів через призму найбільш типових факторів ризику.