Вибірковий пошук за запитом «перевірка контрагента» виведе вас на велику кількість сервісів, які за певну плату допоможуть це зробити, та не менш велику кількість статей про те, який з них кращий або як це зробити власними зусиллями. І це дуже корисно, за умов, що читач розуміє чому взагалі він зобов'язаний перевіряти контрагентів при укладенні договору. А про це майже не пишуть, тому заповнимо цю прогалину.
Чи існує обов'язок перевірки контрагента?
На перший погляд, ні. Тим більше, що і ч. 1 ст. 19 Конституції України визначає: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством». Як такого обов'язку перевіряти контрагентів у законодавстві ми і не знайдемо.
Але далі починається «магія» тлумачення законодавства і вже сформована судова практика.
Ми всі пам'ятаємо, що підприємництво - це діяльність, яка здійснюється на власний ризик. Пам'ятаємо тому, що словосполучення «на власний ризик» було закладено у визначення цієї діяльності починаючи з 1991 року ще Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про підприємництво». Потім це визначення перекочувало у Господарський кодекс України, а зараз міститься у ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Що мається на увазі під ризиками - кожен із суб'єктів господарської діяльності відповідає для себе сам. А контролюючі органи мають свої відповіді на це питання. Тим більше, що починаючи з 01.01.2021 ст. 112 Податкового кодексу України виглядає наступним чином:
«Стаття 112. Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи
112.1. Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
112.2. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності».
Чи означає це закріплення на законодавчому рівні обов'язку з перевірки контрагенту? Контролюючі органи однозначно переконані, що так. І судова практика підтримує їх правову позицію.
Отримай комплексну інформацію щодо ризиків роботи з контрагентами - у новій LIGA360. Перевіряй 28 ризик-факторів, повне досьє, структуру власності, податкову, судову інформацію, активи та власність, медіаактивність. Замов персональну презентацію менеджера сьогодні.
Судова практика щодо дотримання обов'язку перевірки контрагента
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зазначила:
«107. Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
108. На думку Великої Палати Верховного Суду, вказані зміни до статті 112 ПК України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й на час виникнення спірних правовідносин активно використовувалися в судовій практиці. Суди застосовували доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності і до прийняття Закону № 466-ІХ (зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виклав відповідні висновки в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а та від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/18). При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду посилався також і на рішення ЄСПЛ «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. До того ж норма частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, у якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів, існувала й на час виникнення спірних правовідносин.
109. Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті».
Таке тлумачення належної обачності платника податків при виборі контрагента є сталим у судовій практиці і станом на сьогоднішній день. Наприклад, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.01.2024 у справі № 809/430/17 зазначив:
«Врахувавши правові позиції Верховного Суду щодо «належної обачності платника податків при виборі контрагента», суд дійшов висновку, що позивач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі контрагентів, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу».
І навіть без цих роз'яснень під час судового розгляду справи з вирішення спору між суб'єктом підприємницької діяльності та контролюючим органом виникла б ситуація, коли контролюючий орган з однієї сторони стверджує, що суб'єкт господарювання легковажно не вживав заходів з перевірки контрагентів, а єдиним ефективним способом спростування цих тверджень є надання доказів того, що перевірка контрагентів здійснювалась. Це випливає з основ судового процесу: змагальність сторін, обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення тощо.
Найзручніший моніторинг судових справ - в новій LIGA360. Ви зможете обрати саме ті параметри, які потрібно вам: за напрямами судочинства, інстанціями, з правовою позицією тощо. Замовте презентацію комплексного інформаційно-аналітичного рішення LIGA360 прямо сьогодні.
Як перевірити контрагента
І нарешті ми переходимо до відповіді на питання, яку, скоріш за все, читач вже знає. Для перевірки контрагента існують як офіційні безкоштовні сервіси, так і безліч платних. З безкоштовних у першу чергу визначимо:
Єдиний державний реєстр судових рішень допоможе знайти судові справи, в яких приймає участь контрагент або його посадові особи, по яким вже доступні процесуальні рішення.
Портал Судової влади України дозволяє знайти нові справи, по яким ще відсутні рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, однак вже призначені судові засідання.
Єдиний реєстр боржників власне назвою говорить сам за себе.
Платні сервіси шукатимуть інформацію в тому числі і по цим сайтам, але прискорять процес і нададуть зведену інформацію у більш зручному вигляді.
Читайте також: Перевірка партнерів без “сліпих зон”: як виявляти червоні прапорці за хвилини
Перевірка контрагента: від базових реєстрів до OSINT-розслідування
Потенційні ризики в договірній роботі на підприємстві
