|
У практиці захисту прав на торговельні марки (ТМ) більшість проблем виникає не через судові спори або недобросовісних конкурентів. Найчастіше право втрачається з набагато простішої причини - через пропуск установлених строків. Власник має чинне свідоцтво, використовує ТМ у бізнесі та інвестує в бренд, але в певний момент виявляється, що юридичний захист уже не діє. І причина банальна - своєчасно не подано заяву та не сплачено збір за продовження дії Свідоцтва.
Ця тема набула особливої гостроти у 2025 році. Упродовж кількох років у сфері інтелектуальної власності діяли спеціальні правила, пов'язані з воєнним станом. Вони фактично відтермінували виконання окремих обов'язків власників прав, зокрема і щодо строків. Для багатьох бізнесів це сформувало хибне відчуття безпеки та переконання, що контроль за датами можна відкласти.
Однак після повернення до звичайного режиму обчислення строків ситуація різко змінилася. Держава знову поклала відповідальність за несвоєчасні дії повністю на власника торговельної марки, і саме на цьому етапі виявилося, що значна кількість компаній не має системного підходу до управління своїми правами: строки не перевіряються, облік не ведеться, ризики не оцінюються.
Тому торговельна марка, яка ще вчора була повноцінним бізнес-активом, сьогодні може втратити правову охорону без жодного спору або конфлікту. Просто через календар.
Як працює строк охорони торговельної марки
Свідоцтво на торговельну марку в Україні діє 10 років. Це базове правило, яке знають майже всі. Значно менше уваги приділяють деталям: від якої саме дати починається відлік і що потрібно зробити, щоб охорона не припинилася автоматично.
Момент перший. Строк дії свідоцтва обчислюється з дати подання заявки, а не з моменту отримання охоронного документа. Саме ця дата є відправною точкою для визначення, коли закінчується черговий десятирічний період і коли необхідно подбати про продовження прав. На практиці це часто стає несподіванкою для власників, які орієнтуються на дату видачі свідоцтва або початок фактичного використання бренду.
Момент другий. Продовження чинності торговельної марки не відбувається автоматично. Навіть якщо на практиці можуть надходити інформаційні повідомлення, покладатися на них не можна: відповідальність за контроль строків і своєчасне вчинення дій завжди лежить на власнику. Факт використання знака у бізнесі також не замінює юридично значущих процедур і не «продовжує» охорону сам по собі.
Отже, ключовим елементом цього процесу є своєчасна сплата державного збору за продовження чинності свідоцтва та подання відповідного клопотання до державного органу. Якщо платіж не здійснено, здійснено з порушенням строків, або не надано клопотання - правова охорона припиняється незалежно від причин пропуску. Намір зберегти бренд, фінансові інвестиції в маркетинг або репутацію, наявність клієнтів - усе це не компенсує відсутність формально правильно виконаної процедури.
Таким чином, строк дії охорони торговельної марки - це не просто цифри у свідоцтві. Це механізм, який працює лише за умови активної участі власника і регулярного контролю ключових дат. Без цього навіть зареєстрований і добре відомий бренд може втратити правовий захист через суто технічні причини.
Пропущений строк: що відбувається з правами юридично
Коли строк дії свідоцтва на торговельну марку спливає, а необхідні дії не вчинено вчасно, наслідки мають чітко визначений юридичний характер. Йдеться не про «тимчасові складнощі» або формальне порушення, яке можна безболісно виправити пізніше. Право просто припиняється.
Передусім відбувається втрата чинності свідоцтва. З цього моменту документ перестає підтверджувати будь-які права на знак. У реєстрі торговельних марок такий об'єкт більше не має статусу чинного, а отже не створює правових наслідків ні для власника, ні для третіх осіб. Фактично бренд залишається без правової «броні».
Разом із цим припиняється і виключне право на торговельний знак. Власник більше не має законної монополії на використання позначення для відповідних товарів або послуг. Заборона для інших осіб використовувати схожі або тотожні знаки більше не діє. І навіть якщо бізнес продовжує фактично користуватися брендом, з погляду права він робить це без будь-яких спеціальних гарантій.
Найбільш відчутний наслідок проявляється у площині захисту. Після припинення чинності свідоцтва власник втрачає можливість користуватися правовими механізмами.
Право на торговельну марку перестає існувати як об'єкт охорони, а разом із ним зникає і правовий статус бренду. Залишається лише фактичне використання, яке саме по собі не забезпечує захисту і не створює переваг у правовому полі. Саме тому пропуск строку варто розглядати не як просту технічну помилку, а як подію, що повністю змінює позицію бізнесу у відносинах з ринком і конкурентами.
У сфері інтелектуальної власності важлива кожна деталь. LIGA360 допомагає юристам швидко знаходити потрібні норми й аналітику. Замовте індивідуальну презентацію, щоб оцінити переваги на практиці.
Бізнес-наслідки: як втрата ТМ відкриває двері конкурентам
Юридичні наслідки втрати прав на торговельну марку досить швидко трансформуються у практичні бізнес-ризики. Причому ці ризики виникають безпосередньо у взаємодії з конкурентами і ринком.
Після припинення чинності свідоцтва ситуація для колишнього власника змінюється за кількома напрямами.
1. З'являється вікно можливостей для конкурентів. Конкуренти не можуть зареєструвати абсолютно тотожний знак, якщо він уже був оприлюднений раніше. Однак це не означає, що ринок залишається «закритим». Реєстрація схожих позначень, варіацій назви або візуальних рішень цілком можлива. І саме ці заявки часто проходять експертизу без перешкод, адже чинного права, яке можна було б протиставити, більше не існує.
2. Зростає ризик перехоплення ринку. Схожий знак, зареєстрований конкурентом, може використовуватися для тих самих або схожих товарів і послуг. Для споживача різниця між брендами стає розмитою, а бізнес фактично втрачає контроль над власною ідентифікацією на ринку. Тобто перевагу отримує не той, хто першим створив бренд, а той, хто вчасно закріпив його юридично.
3. Колишній власник втрачає інструменти впливу. Після втрати прав на ТМ бізнес опиняється у слабшій позиції. Він не може ефективно заперечувати проти використання схожих позначень, обмежений у комунікації з партнерами, тому часто змушений переглядати маркетингову стратегію. У складніших випадках виникає потреба змінювати назву або бренд, що тягне за собою додаткові витрати та репутаційні втрати.
Підсумок сумний - система охорони торговельних марок починає працювати вже не на того, хто інвестував у бренд роками, а на того, хто виявився уважнішим до строків і формальних процедур. І саме цей зсув балансу сил найчастіше стає несподіванкою для бізнесу.
Воєнне призупинення строків: що діяло і що більше не працює
Після початку повномасштабного вторгнення Україна запровадила спеціальний режим у сфері інтелектуальної власності, який істотно вплинув на строки вчинення юридично значущих дій. Йдеться не про скасування обов'язків власників прав, а про тимчасове призупинення перебігу строків, передбачених законодавством.
У 2022-2024 роках цей підхід дозволяв бізнесу не втрачати права навіть за умови, що певні дії не виконувалися вчасно. Якщо власник не сплатив збір, не подав документ або не продовжив чинність торговельної марки, це не тягло негативних наслідків. Перебіг строків фактично зупинявся на період дії воєнного стану. Такий режим був виправданим і необхідним у кризових умовах, але водночас сформував небезпечну звичку відкладати контроль за правами «на потім».
Ситуація принципово змінилася з ухваленням Закону № 4362-IX. Його було прийнято у квітні 2025 року, опубліковано 1 травня, а чинності він набрав 31 травня 2025 року. Саме з цієї дати припинила діяти система призупинення строків, запроваджена у 2022 році. Відповідно, обчислення строків у сфері інтелектуальної власності знову здійснюється за загальними правилами без будь-яких воєнних винятків.
На практиці це означає повернення до звичного режиму:
збори за підтримання чинності прав сплачуються у встановлені строки;
заяви, відповіді та інші процесуальні дії мають виконуватися без відтермінувань;
пропуск строку знову тягне стандартні юридичні наслідки.
Таким чином, період послаблень у сфері строків фактично завершився. Система повернулася до формально жорстких, але передбачуваних правил, у межах яких саме власник торговельної марки несе повну відповідальність за своєчасність дій і збереження прав.
Пропущені строки: чи можна відновити права
Є ситуації, коли пропущені процесуальні дії щодо торговельної марки ще можна надолужити. Це не означає автоматичне повернення втраченого права, а лише можливість діяти в межах процедури або подати нову заявку з урахуванням її поточного статусу. Чи існує така можливість, залежить від стадії процесу та правового статусу торговельної марки.
Водночас існують ситуації, коли доводиться починати з нуля. Якщо чинність свідоцтва на ТМ припинилася і строк на її відновлення шляхом оплати штрафних санкцій вже сплив, єдиним варіантом стає подання нової заявки. Це означає нову експертизу, нові строки та нові ризики.
Саме тому питання відновлення прав не має шаблонної відповіді. Одна і та сама помилка у строках може мати різні наслідки залежно від деталей: коли саме строк був пропущений, щодо якого об'єкта та за яких обставин. Спроба діяти «за аналогією» або орієнтуватися на чужий досвід часто лише погіршує ситуацію.
У випадку пропущених строків ключовим є розуміння поточного правового статусу торговельної марки, а не спроба діяти навмання. Оцінка конкретного кейсу дозволяє зрозуміти, чи ще існує простір для правових дій, або ж бізнесу варто зосередитися на новій стратегії захисту бренду. Саме тут і проходить межа між відновленням контролю над ТМ та остаточною втратою прав.
Основні ризики самостійного контролю строків
На перший погляд, контроль строків у сфері торговельних марок нескладний. Дати відомі, правила зрозумілі, а сам обов'язок виникає нечасто. Проте саме така уявна простота іноді стає причиною системних збоїв.
Найпоширеніша проблема - відсутність системи обліку. У багатьох компаніях інформація про строки зберігається у вигляді окремих файлів, нотаток або нагадувань у календарі конкретної людини. Такий підхід працює лише доти, доки нічого не змінюється. Будь-яка реорганізація, зміна персоналу або зростання портфеля прав швидко перетворює ручний облік на джерело помилок.
Друга причина - зміни у законодавстві та практиці його застосування. Останні роки показали, що правила у сфері інтелектуальної власності можуть змінюватися досить динамічно. Періоди призупинення строків, повернення до стандартного режиму, нові підходи до обчислення дедлайнів вимагають постійного моніторингу. Без цього легко орієнтуватися на застарілу інформацію і пропустити критичну дату, навіть маючи формально налаштовані нагадування.
Третій чинник - людський фактор та розпорошення відповідальності. Контроль строків часто не закріплений за конкретною функцією або процесом. Обов'язок може «подорожувати» між юристом, бухгалтером, керівником або зовнішнім підрядником. І кожен вважає, що за строки відповідає хтось інший. Саме в таких ситуаціях пропуски трапляються найчастіше.
Тобто проблема полягає не в складності самих правил і не у відсутності інформації. Вона виникає там, де немає чіткого процесу управління правами, відповідальних осіб і регулярної перевірки статусу торговельних марок. Без цього навіть уважний і досвідчений власник може втратити контроль над строками.
Практичний алгоритм дій для власника торговельної марки
Коли йдеться про строки у сфері торговельних марок, найгірша стратегія - реагувати вже після виникнення проблеми. Набагато ефективніше вибудувати простий, але регулярний алгоритм дій, який дозволяє тримати ситуацію під контролем і не діяти навмання. Для цього достатньо кількох послідовних кроків.
1. Перевірити портфель торговельних марок та заявок. Перший крок - зрозуміти фактичний обсяг прав, якими ви володієте. Йдеться не лише про чинні свідоцтва на ТМ, а й про подані заявки, міжнародні реєстрації, знаки, які тимчасово не використовуються, але мають цінність для бізнесу. Без повної картини неможливо оцінити ризики і розставити пріоритети.
2. Проаналізувати строки та поточний статус кожного об'єкта. Для кожної торговельної марки важливо чітко визначити дату початку та завершення строку дії, чи виконані всі обов'язкові дії у встановлені строки. Саме на цьому етапі зазвичай виявляються «слабкі місця»: пропущені дати, невизначений статус або дії, відкладені ще з воєнного періоду.
3. Визначити стратегію подальших дій. Після аналізу постає практичне питання: що робити далі. Для окремих бізнесів достатньо налагодити внутрішній контроль строків і закріпити відповідальність. В інших випадках, особливо за наявності кількох ТМ або міжнародних реєстрацій, доцільно передати ці питання на професійний супровід. Вибір стратегії залежить не від формального підходу, а від масштабу бізнесу, кількості прав і готовності системно ними управляти.
Такий алгоритм не потребує складних інструментів або значних ресурсів. Водночас він дозволяє діяти превентивно, а не в умовах авралу, коли право вже втрачено або перебуває під загрозою. Саме проактивний підхід дає змогу зберегти торговельну марку як повноцінний і захищений бізнес-актив.
Висновки для власників ТМ
У більшості випадків втрата прав на торговельну марку - це не наслідок спору, а результат пропущених процедурних строків. Свідоцтво не продовжується автоматично: його чинність підтримується лише своєчасними діями власника.
Єдине ефективне рішення - системне управління торговельною маркою: розуміння її поточного правового статусу, контроль ключових дат і вибір адекватної моделі супроводу. Саме такий підхід дозволяє зберегти бренд як захищений бізнес-актив і уникнути втрат, які неможливо компенсувати постфактум.
Єдине ефективне рішення - системне управління. Для цього бізнесу потрібні надійні інструменти, що поєднують моніторинг державних реєстрів, відстеження змін у законодавстві України та автоматизовані сповіщення про ключові дати. Саме такі комплексні рішення, як LIGA360, дозволяють перетворити управління торговельними марками з хаотичного реагування на прогнозований процес, зберігаючи бренд як захищений бізнес-актив.
