Питання відповідальності юридичних осіб неодноразово було висвітлене у тематичних публікаціях та аналітичних матеріалах. Запровадження електронної системи публічних закупівель у 2016 році було революційним кроком, що переніс державу від тіньових «паперових» зловживань до більш прозорих та контрольованих суспільством процедур. Тим не менш, і сьогодні українське суспільство доволі скептично ставиться до цієї сфери, вважаючи її корупційною, а гучні заголовки у медіа про закупівлю для ЗСУ яєць по 17 гривень чи барабанів для укриттів не сприяють формуванню іншої позиції.
З огляду на це, важливо присвятити увагу не лише теоретичним засадам відповідальності юридичних осіб у цій сфері, а й практичним прогалинам, які слід усунути.
Резюмуючи нормативну складову даного питання, то її основа міститься у Розділі 14-1 «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб» Кримінального кодексу України. Аналізуючи дані положення, помітними є такі проблеми.
1. Обмежений перелік правопорушень, за які настає відповідальність
У сфері публічних закупівель юридичні особи несуть відповідальність лише за обмежену кількість кримінальних правопорушень. Найчастіше - вчинення уповноваженою особою від імені та/або в інтересах юридичної особи підкупу чи надання неправомірної вигоди, а також невжиття заходів із запобігання корупції. Однак насправді у цій сфері основну відповідальність несуть індивіди, які практично реалізують протиправні схеми - здійснюють узгодження цін, фіктивні угоди, маніпуляції тендерними пропозиціями. А юридичні особи, відповідно, залишаються поза увагою органів правопорядку.
Зважаючи на це, обгрунтованим є доповнення Кримінального кодексу України положеннями про криміналізацію порушення процедури публічних закупівель уповноваженими особами та застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру на цій підставі.
2. Складність встановлення елементу «в інтересах юридичної особи»
Важливим аспектом є те, що правопорушення, зазначені у ст. 96-3 КК України, повинні вчинятися «в інтересах юридичної особи». Цей елемент є складним у доведенні, зважаючи на невизначене тлумачення його змісту.
Наприклад, сторона обвинувачення часто намагається довести елемент «інтересу» через опосередковані ознаки, зокрема отримані вигоди, як-от сам факт виграшу тендерів, укладення вигідних контрактів або отримання доступу до нових ринків чи проєктів. Однак ситуації, коли компанія отримала користь від корупційних дій посадової особи, не означають, що протиправні дії вчинялися «в інтересах компанії». Тому така презумпція вигоди є суперечливою.
Натомість повинен існувати прямий і безпосередній зв'язок між діями правопорушника та інтересами юридичної особи. Такий підхід вимагає доведення наявності наказів, розпоряджень керівництва, протоколів зборів, листувань, де обговорювалися ці протиправні дії, свідчення про корпоративну культуру, яка заохочувала протиправні дії.
Відповідно, важливо, щбо суд при встановленні наявності чи відсутності інтересу застосовував чіткі та передбачувані критерії. Саме послідовна судова практика в цій сфері забезпечить єдине застосування законодавства та справедливість при оцінці «кримінальної відповідальності» юридичних осіб.
LIGA360 дозволяє детально аналізувати тендери, надаючи можливість визначення статусу закупівлі, періоду проведення та інші важливі параметри. Використання наших фільтрів забезпечить точний пошук тендерів, що відповідають вашим критеріям. Спробуйте LIGA360 в роботі вже сьогодні, замовивши персональну презентацію.
3. Репутаційні та операційні наслідки
Окрім основних заходів кримінально-правового характеру, які можуть бути застосовані (штраф, конфіскація майна чи ліквідація), більш «болючими» для юридичних осіб є застосування додаткових (нефінансових) заходів. Серед них тимчасові обмеження діяльності юридичної особи та позбавлення можливості отримання прав та/або переваг.
До прикладу, заборона юридичній особі брати участь у публічних та оборонних закупівлях, користуватися ліцензією, брати участь в оренді державного та комунального майна та ще тринадцять інших видів. Більше того, такі обмеження можуть накладатися аж до трьох років, а механізм перегляду, скорочення або скасування тимчасових нефінансових заходів поки відсутній.
Зважаючи на це, такі нефінансові наслідки паралізують діяльність компанії на тривалий період, що беззаперечно призводить до значних фінансових втрат.
Міжнародний досвід
Сучасний міжнародний досвід, зокрема країн-членів Організації економічного співробітництва та розвитку, базується на концепції, де відповідальність юридичних осіб поєднує суворі санкції з дієвими стимулами для доброчесної поведінки. Ключовим інструментом тут є визнання ефективної антикорупційної програми як обставини, що дозволяє пом'якшити покарання або навіть звільнити компанію від відповідальності, якщо вона доведе, що вжила всіх необхідних заходів для запобігання злочину.
У сфері публічних закупівель міжнародна практика акцентує увагу на механізмі позбавлення права участі, який, на відміну від українських реалій, часто є обмеженим у часі та передбачає можливість «самоочищення».
Фактично «самоочищення» є інструментом правової реабілітації юридичної особи, що дає їй змогу достроково відновити доступ до тендерів через доведення своєї доброчесності та виправлення наслідків порушення. Наприклад, юридична особа демонструє реальні кроки, як-от впровадження або суттєве вдосконалення антикорупційної програми та системи комплаєнсу, відшкодування шкоди, завданої правопорушенням, сприяння правоохоронним органам у розслідуванні та якісне оновлення внутрішніх процедур і механізмів моніторингу.
У таких країнах, як Данія, Італія чи Литва, заборона на участь у тендерах зазвичай діє до п'яти років, проте вона може бути скасована або скорочена, якщо юридична особа продемонструє згадані кроки, зроблені з метою виправлення ситуації. Такий підхід перетворює відповідальність із суто карального заходу на дієвий стимул для системної трансформації корпоративної культури та повернення компанії до прозорої роботи на ринку.
Висновок
Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що інститут відповідальності юридичних осіб за корупцію у сфері публічних закупівель в Україні потребує системного реформування для подолання суспільного скептицизму та забезпечення реальної відповідальності. Для побудови ефективної моделі необхідно не лише розширити перелік правопорушень, за які компанії несуть відповідальність, та уточнити критерії вчинення дій «в інтересах юридичної особи», а й усунути критичну прогалину щодо відсутності механізмів дострокового перегляду тимчасових заходів. Орієнтація на досвід країн ОЕСР, де наявність дієвого комплаєнсу слугує підставою для пом'якшення покарання, а обмежене в часі відсторонення від тендерів стимулює бізнес до співпраці зі слідством та відшкодування збитків, є ключовою для трансформації вітчизняного законодавства.
Міжнародна практика показує, що фокус зміщується з покарання за факт порушення на оцінку превентивних зусиль компанії. Наявність задокументованої, функціонуючої системи комплаєнсу, регулярний моніторинг ризиків та навчання персоналу перетворюються з формальності на реальний юридичний щит. LIGA360 дозволяє відстежувати регуляторні зміни, автоматизувати комплаєнс-процедури та керувати внутрішніми політиками, стають не просто вимогою часу, а стратегічною перевагою.
