ESG-звітність в Україні поступово переходить від переважно добровільного інструменту корпоративної практики до складової регуляторних вимог і бізнес-процесів. Якщо раніше її підготовка була актуальною насамперед для компаній, які працювали з міжнародними партнерами, залучали інвестиції або прагнули посилити власну корпоративну репутацію, то сьогодні значення ESG суттєво розширюється.
Європейське регуляторне перезавантаження
У 2025-2026 роках Європейський Союз суттєво переглянув підходи до ESG-регулювання, зосередившись, зокрема, на зменшенні адміністративного навантаження на бізнес. У межах реформи Omnibus I ухвалено Директиву (ЄС) 2026/470, яка внесла зміни до регулювання корпоративної звітності зі сталого розвитку (CSRD) та корпоративної належної обачності у сфері сталого розвитку (CSDDD).
Після реформи обов'язок зі звітності відповідно до CSRD поширюється на підприємства ЄС, які одночасно перевищують два пороги - чистий оборот у розмірі 450 млн. євро та середню кількість працівників у 1 000 осіб. Водночас було істотно звужено сферу застосування CSDDD - для компаній ЄС базовими критеріями стали понад 5 000 працівників та чистий світовий оборот понад 1,5 млрд євро.
Таким чином, для переважної більшості українських підприємств ці директиви не створюватимуть прямих обов'язків. Водночас їхній вплив може відчуватися опосередковано - через вимоги банків та інвесторів, міжнародне фінансування, а також взаємодію з європейськими компаніями у межах ланцюгів постачання.
Паралельно триває спрощення Європейських стандартів звітності зі сталого розвитку (ESRS). 3 липня 2026 року Європейська Комісія ухвалила переглянутий набір стандартів, спрямований на зменшення обсягу розкриття і спрощення їх застосування. Одночасно передбачено пропорційніший добровільний стандарт для менших компаній, який, зокрема, має полегшити надання ESG-інформації у відповідь на запити великих компаній та фінансових установ.
Формування законодавчої бази на національному рівні
Зміни європейського регулювання безпосередньо вплинули і на український законодавчий процес. Після схвалення у 2024 році Стратегії запровадження підприємствами звітності із сталого розвитку розпочалося формування законодавчої бази для формування нової системи звітності.
У серпні 2025 року у Верховній Раді зареєстровано урядовий законопроєкт № 13598 про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо запровадження звітності із сталого розвитку. Альтернативою до нього став депутатський законопроєкт № 13598-1 щодо звітності з сталого розвитку, зареєстрований 21 серпня 2025 року.
Перегляд європейського регулювання потребував актуалізації запропонованих підходів і врахування змін, внесених Директивою (ЄС) 2026/470. У липні 2026 року урядовий законопроєкт № 13598 відкликано та знято з розгляду. Водночас альтернативний законопроєкт № 13598-1 залишається на розгляді Верховної Ради та опрацьовується в комітеті.
Наступним етапом стало подання Урядом законопроєкту № 15538, зареєстрованого 21 серпня 2026 року.
Законопроєкт № 15538 передбачає обов'язкове складання звітності зі сталого розвитку підприємствами, які одночасно перевищують два критерії - чистий оборот понад 450 млн. євро та середню кількість працівників понад 1 000 осіб. Звітність передбачається готувати відповідно до Європейських стандартів звітності зі сталого розвитку (ESRS) як окремий розділ звіту про управління, яка має містити інформацію про вплив діяльності підприємства на довкілля та суспільство, дотримання прав працівників і прав людини, а також заходи із запобігання корупції. Передбачається також електронний формат звітності із застосуванням відповідної таксономії, що має забезпечити стандартизоване представлення та можливість автоматизованого опрацювання ESG-інформації.
Першим звітним періодом, за який підприємства, що відповідатимуть установленим критеріям, мають складати звітність зі сталого розвитку, пропонується визначити 2028 рік.
Окремо законопроєкт оновлює критерії віднесення підприємств до мікро-, малих, середніх і великих та передбачає перехід державних унітарних підприємств і господарських товариств із державною часткою понад 50% на МСФЗ і складання ними звіту про управління.
Паралельно формується законодавча база для незалежного підтвердження такої звітності. Законопроєкт № 15540 про удосконалення законодавства у сфері аудиторської діяльності передбачає запровадження механізму надання впевненості щодо звітності зі сталого розвитку, атестацію аудиторів для виконання таких завдань, ведення окремого розділу Реєстру аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності, а також застосування міжнародних стандартів надання впевненості і відповідних механізмів контролю якості.
Таким чином, майбутня модель передбачає не лише підготовку підприємством звітності зі сталого розвитку, а й можливість її незалежного професійного підтвердження. Це, своєю чергою, підвищує вимоги до якості ESG-даних, їх простежуваності та систем внутрішнього контролю підприємства.
Виявляйте навіть приховані ризики завдяки LIGA360. Єдина аналітична система для контролю ризиків, моніторингу санкцій, корпоративних зв'язків і репутації. Швидко. Комплексно. Достовірно.
ESG-звітність починається не зі звіту
Помилково сприймати ESG-звітність як документ, який раз на рік готує окремий підрозділ, звіт є результатом функціонування системи управління, збору та контролю даних.
Компанії необхідно визначити суттєві питання сталого розвитку, відповідальних осіб, джерела даних і процедури їх перевірки, оцінювати екологічні та соціальні ризики та мати документи, які підтверджують оприлюднену інформацію. Тому підготовка до звітності фактично означає побудову системи ESG-управління.
Проте найважливіше для українського бізнесу сьогодні полягає в іншому, навіть якщо підприємство не потрапить до майбутнього кола обов'язкових звітувальників, ESG-вимоги можуть застосовуватися до нього через банки, державні програми кредитування, міжнародні фінансові установи та контрагентів.
Банківський сектор: ESG переходить у площину фінансування
30 червня 2025 року Національний банк України схвалив Білу книгу з управління екологічними, соціальними та управлінськими (ESG) ризиками у фінансовому секторі, яка передбачає поетапну інтеграцію ESG-ризиків у корпоративне управління, внутрішній контроль та ризик-менеджмент фінансових установ, а також розвиток процесів отримання відповідної інформації від клієнтів.
Наступний крок зроблено у 2026 році, рішенням Правління НБУ від 3 лютого 2026 року № 31-рш внесено зміни до Методичних рекомендацій щодо організації корпоративного управління в банках України. Цей документ дав старт інтеграції європейським та міжнародним стандартам ESG в українську бізнес систему, а також поняття відповідального ведення бізнесу, "зеленого" фінансування та "зеленого камуфляжу" (greenwashing).
Такі кроки поступово змінюють регуляторну логіку, ESG переходить із категорії репутаційних питань до корпоративного управління та управління ризиками банків. Водночас юридично важливо, що йдеться саме про Методичні рекомендації, тому їх не слід трактувати як однаковий імперативний перелік ESG-документів для кожного позичальника.
Практичний напрям очевидний, банкам дедалі більше потрібні якісні та підтверджувані дані про екологічні й соціальні ризики клієнтів. Для нефінансового бізнесу це означає, що ESG-готовність може впливати на можливість залучення фінансування ще до появи обов'язку складати звітність за ESRS.
"5-7-9%": екологічні та соціальні стандарти як критерій підтримки
Показовим прикладом практичного впровадження ESG-підходів у сфері фінансування є державна програма "Доступні кредити 5-7-9%". Її умови визначені Порядком надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 28 "Про надання фінансової державної підтримки" (надалі - Порядок).
Вимогу щодо запровадження та дотримання суб'єктами підприємництва Екологічних та соціальних стандартів Світового банку включено до критеріїв надання державної підтримки ще у 2024 році постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2024 року № 1054, якою відповідні зміни внесено до Порядку.
Екологічна та соціальна рамкова система Світового банку включає десять стандартів (ESS), які охоплюють управління екологічними і соціальними ризиками, трудові відносини, ефективність використання ресурсів і запобігання забрудненню, здоров'я та безпеку громад, землекористування, біорізноманіття, культурну спадщину, діяльність фінансових посередників, залучення заінтересованих сторін та інші питання.
Не всі стандарти однаково релевантні кожному позичальнику. Обсяг оцінки залежить від характеру діяльності та проєкту, його масштабу, місцезнаходження і рівня ризику.
Для українського підприємства на практиці це може означати перевірку дозвільної документації, необхідності та результатів стратегічної екологічної оцінки, оцінки впливу на довкілля, дотримання вимог щодо здійснення викидів/скидів, водокористування та управління відходами питань викидів, водокористування, управління відходами, земельних відносин, біорізноманіття, охорони праці, впливу на громади та механізмів розгляду звернень.
У 2026 році сферу застосування цих вимог розширено та уточнено постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2026 року № 1004. З 1 вересня 2026 року кредити суб'єктам підприємництва, за якими може бути надано державну підтримку, надаються з урахуванням умов Екологічних та соціальних стандартів Світового банку, прийнятих в уповноваженому банку.
Для суб'єктів, основним видом діяльності яких є сільське господарство за КВЕД секції А, а також визначені види переробки сільськогосподарської продукції за групами КВЕД 10.51, 10.61 та 10.71, передбачено окремий режим, критерій щодо запровадження та дотримання Екологічних та соціальних стандартів Світового банку застосовується до тих із них, які отримали або отримають кредит починаючи з 1 грудня 2024 року.
Крім того, під час воєнного стану та протягом 180 календарних днів після його припинення чи скасування для кредитів за окремими напрямами, визначеними Порядком, передбачені винятки, зокрема, фінансування відбудови пошкодженого або зруйнованого внаслідок військової агресії майна, окремих енергетичних проєктів, генераційного обладнання та бізнесу в зонах високого воєнного ризику.
Для бізнесу це змінює практичну постановку питання: важливо не лише те, чи виникне у підприємства обов'язок готувати звітність зі сталого розвитку за ESRS, а й те, чи відповідає його діяльність екологічним і соціальним вимогам, які застосовуються під час кредитування, та чи може підприємство підтвердити таку відповідність документально.
Міжнародне фінансування та ланцюги постачання
Для компаній, які залучають міжнародне фінансування, така логіка давно звична. Міжнародні фінансові установи використовують екологічні та соціальні критерії під час комплексної перевірки проєктів і позичальників. Залежно від ризику можуть вимагатися оцінка екологічного та соціального впливу, плани екологічного і соціального менеджменту, залучення заінтересованих сторін та плани дій щодо усунення невідповідностей.
Інший канал поширення ESG-вимог - ланцюги постачання. Після перегляду CSDDD коло компаній, які прямо підпадають під директиву, звузилося, але великі європейські компанії продовжують оцінювати ризики, пов'язані з бізнес-партнерами. Тому українські постачальники можуть отримувати запити щодо екологічних практик, умов праці, прав людини, комплаєнсу та інших аспектів діяльності.
Водночас реформа ЄС 2026 року спрямована на обмеження непропорційного інформаційного навантаження на менші підприємства, однак це не скасовує ESG-запитів у кредитуванні, закупівлях, інвестиційних перевірках чи договірних відносинах, але посилює значення принципу пропорційності таких вимог.
Що українському бізнесу варто зробити вже зараз
Очікувати 2028 року не варто. Насамперед підприємству варто визначити, через які канали ESG-вимоги вже можуть бути для нього актуальними - фінансування, міжнародні інвестори, програма "5-7-9%", контракти з європейськими компаніями чи майбутня звітність.
Наступний крок - інвентаризація ESG-даних, яка інформація вже збирається, хто за неї відповідає, якими документами вона підтверджується і чого бракує. Окремої уваги потребує екологічний та соціальний комплаєнс.
Варто також визначити відповідальність за ESG на рівні корпоративного управління та налагодити взаємодію юридичної, фінансової, екологічної, кадрової й операційної функцій.
Орієнтири для українського бізнесу
Українська система звітності зі сталого розвитку ще формується, проте загальний вектор уже зрозумілий.
Формальне коло компаній, зобов'язаних звітувати, буде значно вужчим, ніж очікувалося раніше, але це не означає зменшення практичного значення ESG. Воно зміщується від питання "хто повинен опублікувати ESG-звіт?" до питання "яку ESG-інформацію компанія повинна мати, контролювати та бути готовою підтвердити банку, інвестору або контрагенту?".
Для багатьох українських компаній перший реальний контакт із новою ESG-архітектурою відбудеться не під час підготовки обов'язкового звіту, а раніше - під час отримання кредиту, залучення інвестицій, проходження комплексної перевірки або роботи в міжнародному ланцюгу постачання.
В Україні ці процеси відбуваються в особливих умовах. Війна суттєво посилює ризики для бізнесу, а потреби відбудови та залучення міжнародного фінансування водночас підвищують значення належного управління такими ризиками та здатності підприємств підтверджувати відповідність вимогам фінансових установ і міжнародних партнерів.
Практичне значення ESG для українського бізнесу виходить далеко за межі майбутнього обов'язку зі звітності. Здатність підприємства виявляти екологічні, соціальні та управлінські ризики, управляти ними та підтверджувати результати належними даними й документами дедалі більше впливатиме на доступ до фінансування, інвестиційні можливості та конкурентоспроможність.
Автор: Леся Багінська, юрист EVERLEGAL, фахівець з екологічного комплаєнсу та ESG-регулювання.
