ПРАВОВА ПОДІЯ:
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 2 березня 2016 року розглянув справу № 6 -308цс16 про визнання частково недійсними попереднього договору та договору купівлі-продажу, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію. Позивач оспорював правочин, оскільки на час продажу частина приміщень належала йому на підставі договору дарування.
Під час розгляду було сформовано таку правову позицію.
ВПЛИВ НА БІЗНЕС:
Стаття 215 Цивільного кодексу розмежовує види недійсності правочинів на нікчемні правочини, якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК тощо), і на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК тощо).
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнавати такий правочин недійсним у суді не потрібно. Проте у разі не визнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимогу про встановлення нікчемності можна подати до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв'язку з його оскарженням та не визнанням іншими особами.
На підставі частини третьої статті 12 Закону «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду або користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
У справі, що переглядається, на момент укладення договору дарування нежитлове приміщення знаходилося під забороною відчуження на підставі договору іпотеки. Іпотекодержатель згоди на відчуження переданого в іпотеку майна не давав. Верховний Суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що права власності на спірну нерухомість за договором дарування позивач не отримав через нікчемність договору, встановлену статтею 12 Закону «Про іпотеку».
ПРОТЕ:
Такий висновок, крім іншого, дає можливість оскаржити в суді рішення про реєстрацію права власності на підставі договору, укладеного за аналогічних обставин.
