Анатолій Амелін написав кращий пост про податок на виведений капітал ever. До цього аналізу складно що-небудь додати, але одна маленька деталь дуже проситься.
У бізнесі є такий вислів: прибуток не дорівнює кешу. Для того, щоб розуміти цю різницю будуються фінансові звіти, наймаються суперпрофесійний фіндиректора, доводиться добре поритися у власній бухгалтерії.
Для держави ж прибуток - це вже зароблені гроші. Але прибуток в кишеню не покладеш, зарплату їм не видати, і взагалі не так просто витягти йогу з бізнесу. Але податок заплатити потрібно. Для держави - ви вже його заробили.
Так ось, будь-який підприємець набагато охочіше буде платити податки з дивідендів, тобто з виведеного вже прибутку, тому що це справедливо. Чим з віртуального прибутку, який десь заритий в товарних запасах, дебіторки або обладнанні, машинах, магазинах, заводах і інших реінвестиціях без яких бізнесу складно вижити.
Джерело. Використано з дозволу автора
