Суть справи: підприємство просило суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на його майно. Воно вказало, що розмір заявленої кредитором заборгованості відрізняється від розміру заборгованості у вказаному виконавчому написі.
Також позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити проведення прилюдних торгів спірного майна, оскільки електронні торги призначені до моменту розгляду справи за вищевказаним позовом. Він вказав, що це ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог.
Місцевий та апеляційний суди задовольнили таку заяву про забезпечення позову.
Колегія суддів Господарського суду ВС з ними погодилась.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Верховний Суд зазначив, що у виконавчому написі нотаріуса зазначаються суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню.
ВС прийшов до висновку, що виконавчий напис нотаріуса щодо звернення стягнення на майно боржника (заставодавця) розповсюджує свою дію та має відповідні правові наслідки лише щодо конкретно визначеного майна боржника.
Він вказав, що виконавчий напис не розповсюджує свою дію на інші види майна або грошові кошти, належні боржнику, а також не має правових наслідків для інших осіб, ніж ті, що визначені як стягувач і боржник.
Відповідну постанову по справі № 924/789/18 ВС прийняв 25.02.2019. З її повним текстом можна ознайомитися в системі аналізу судових рішень VERDICTUM. Тестовий доступ у VERDICTUM можна отримати за посиланням.
***
Раніше ми писали про те, що суд може визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості без нотаріального посвідчення.
