Суть справи: рішенням місцевого суду обвинуваченого було засуджено до чотирьох років позбавлення волі за вимагання (ч. 1 ст. 189 КПК). Апеляційний суд, скасувавши таке рішення, визначив кваліфікацію вчиненого злочину за ч. 2 ст. 189 КПК.
Однак колегія суддів Кримінального суду ВС скасувала ці рішення і призначила справу на новий розгляд у суді першої інстанції. Таке рішення було мотивоване тим, що обвинуваченого не було ознайомлено з окремими матеріалами кримінального провадження до їх безпосереднього дослідження у суді.
Відповідно до ч. 12 ст. 290 Кримінального процесуального кодексу, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Верховний Суд вказав, що дотримання цієї вимоги необхідне для:
- відкриття матеріалів іншій стороні до їх безпосереднього дослідження у суді;
- можливості перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів негласних слідчих розшукових дій як доказів;
- недопустимості оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною,
- надання обвинуваченому достатніх можливостей і часу для спростування доказів;
- справедливості судового розгляду в цілому.
ВС зазначив, що критерієм допустимості доказів є не лише законність їх отримання, а й попереднє відкриття матеріалів іншій стороні до їх безпосереднього дослідження у суді.
Відповідну постанову по справі № 607/11498/15-к ВС прийняв 5.02.2019. З її повним текстом можна ознайомитися в системі аналізу судових рішень VERDICTUM. Протестувати VERDICTUM можна за посиланням.
Раніше ми писали про те, що зі спливом позовної давності зобов'язання не припиняється.
