Якщо допущена контролюючим органом технічна помилка не призвела до порушення прав особи та не спростувала факту вчинення нею порушення, а також не вплинула на розмір застосованого штрафу, то така помилка не може бути самостійною підставою для скасування результатів перевірки.
Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 808/353/17. З її повним текстом можна ознайомитися в системі аналізу судових рішень VERDICTUM. Тестовий доступ в систему можна оформити тут.
Обставини справи
Позивач (ФОП) звернувся за позовом до Головного управління Держпродспоживслужби про визнання незаконним та скасування рішення.
.
Суть цієї справи полягає в тому, що під час проведення ГУ Держпродспоживслужби перевірки виявлено встановлення фізичною особою - підприємцем зовнішньої реклами у вигляді металевих щитів без належного дозволу на пішохідній доріжці, про що складено протокол і згодом винесено постанову про накладення штрафу за порушення Закону «Про рекламу».
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив з огляду на те, що оскаржуване рішення, яким до позивачки застосовано штраф за порушення законодавства про рекламу, прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв постанову про задоволення адміністративного позову. Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачка вчинила порушення ч. 3 ст. 16 Закону «Про рекламу», а тому зазначення відповідачем ч. 1 цієї статті є підставою для скасування постанови про накладення штрафу.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд із цим рішенням суду апеляційної інстанції не погодився з огляду на таке.
За приписами ст. 16 Закону «Про рекламу» забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами, зокрема, на пішохідних доріжках та алеях.
Суд зазначив, що за порушення законодавства про рекламу передбачено відповідальність у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн) або у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами, якщо така вартість встановлена (ст. 27 Закону «Про рекламу»).
Судом першої інстанції на підставі пояснень, наданих у судовому засіданні представником відповідача, встановлено, що відсутність в оскаржуваному рішенні про накладення штрафу посилання на порушення позивачкою ч. 3 ст. 16 Закону «Про рекламу» є лише технічною помилкою. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції фактично перебрав на себе дискреційні повноваження відповідача в частині встановлення порушень позивачкою законодавства про рекламу, погодившись із доводами відповідача щодо технічної помилки в оскаржуваному рішенні стосовно незазначення про накладення штрафу за порушення ч. 3 ст. 16 Закону «Про рекламу».
Оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка рекламну конструкцію розмістила на пішохідній доріжці, колегія суддів погодилася з висновками судів про те, що має місце порушення ч. 3 ст. 16 Закону «Про рекламу». Водночас в оскаржуваній постанові відповідач вказав на порушення ч. 1 цієї ж статті. Отже, допущена відповідачем технічна помилка не призвела до порушення прав позивачки та не спростувала факту вчинення нею порушення, а також не вплинула на розмір застосованого штрафу.
Враховуючи наведене, колегія суддів КАС ВС погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення, яким до позивачки застосовано штраф за порушення законодавства про рекламу, є таким, що прийняте ГУ Держпродспоживслужби на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За матеріалами Верховного Суду.
ЛІГА:ЗАКОН розробила LIGA360:АДВОКАТ - комплексне рішення, що поєднує головні інструменти в єдиному робочому просторі для адвоката:
- повна база НПА;
- коментарі до кодексів;
- 85 млн судових рішень;
- подібні справи;
- правові позиції Верховного Суду;
- 6,5 млн досьє компаній і ФОП.
Замовляйте доступ зі знижкою 20 %
