Сама лише довіреність на розпорядження транспортним засобом без укладення договору купівлі-продажу не є підставою для набуття повіреним права власності на автомобіль.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 4 листопада 2020 року у справі № 573/476/19.
Спрогнозуйте результат рішення суду з Verdictum PRO. ЛІГА:ЗАКОН презентує для вас першу систему аналізу судових рішень із функціоналом передбачення вірогідності перемоги у суді у всіх трьох інстанціях за допомогою штучного інтелекту. Функціонал прогнозування на підставі аналізу тексту позовної заяви створено для попередньої оцінки ризиків та економії часу адвоката під час підготовки до судових засідань. Сьогодні Verdictum PRO аналізує понад 80 млн документів. Не пропустіть зимові знижки на інформаційно-аналітичні продукти та комплексні рішення для бізнесу від ЛІГА:ЗАКОН! Обирайте тільки сьогодні зі знижкою 30%
Обставини справи
Позивач звернувся до суду з позовом про витребування майна.
Суд встановив, що позивач є власником автомобіля, він видав довіреність строком дії на 10 років, якою уповноважив відповідачів здавати в оренду, обмінювати, продавати спірний автомобіль. Один з відповідачів передоручив двом іншим відповідачам право вчиняти такі дії із зазначеним автомобілем.
Пізніше позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про скасування довіреності. На час звернення до суду власникові було відомо, що автомобіль перебуває у володінні одного з відповідачів, який відмовляється повернути його власнику.
Рішенням суду першої інстанції позов про витребування спірного автомобіля задоволено. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції і відмовив у задоволенні позову, оскільки відповідач, який користувався автомобілем, не був повідомлений про скасування довіреності, а тому він є добросовісним володільцем на підставі чинної довіреності.
Також читайте: Чи можна відсудити моральну шкоду за те, що поліція відправила авто на штрафмайданчик
Позиція ВС
ВС зазначив, що власник майна має право на захист свого права власності в разі порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Проте, дії власника майна не повинні суперечити закону і порушувати право власності.
Відмовляючи у задоволенні позову позивача, суд апеляційної інстанції не врахував, що останній є власником спірного автомобіля, діями відповідачів його право порушується. В судовому засіданні не доведено добросовісності володіння відповідача спірним майном, яке утримується ним без достатньої правової підстави. Тому позивач має право на захист свого порушеного права і його дії не суперечать закону, а витребування вказаного майна, що зроблено судом першої інстанції, є пропорційною мірою, направленою на захист права власності у цій конкретній справі.
Отже, місцевий суд, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності та надавши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого та правильного висновку про задоволення позову та витребування автомобіля.
