Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийняв остаточне рішення у справі № 905/1666/24, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій на користь платників податків. Предметом розгляду був позов ГУ ДПС у Донецькій області про визнання недійсними договорів оренди транспортних засобів, укладених між двома пов'язаними юридичними особами.
Позиція контролюючого органу
Аргументація податкової служби ґрунтувалася на двох ключових тезах:
Порушення правил представництва: договори від імені обох сторін (орендаря та орендодавця) були підписані однією особою - директором, що, на думку ДПС, є порушенням ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України (заборона вчиняти правочин у власних інтересах).
Фіктивність господарських операцій: ДПС вказувала на наявність у орендодавця статусу «ризикового платника» та стверджувала, що договори спрямовані виключно на формування податкового кредиту без реального руху активів.
Правові висновки Верховного Суду
Суд відхилив доводи касаційної скарги ДПС, сформувавши наступні правові позиції:
Щодо підписання договорів однією особою: сам факт підписання договору однією фізичною особою, яка виконує функції директора обох контрагентів, не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним. Для застосування ч. 3 ст. 238 ЦК України позивач має довести наявність конфлікту інтересів та завдання збитків стороні, яку представляють, або державі. У даній справі сторони діяли як рівноправні учасники господарських відносин. Для застосування ч. 3 ст. 238 ЦК України позивач має довести наявність конфлікту інтересів та завдання збитків. Детальний розбір того, які саме аргументи суди приймають як доказ порушення публічного порядку, читайте у нашому матеріалі «Верховний Суд: коли договір визнають недійсним в інтересах держави».
Щодо реальності господарських операцій: суд підтвердив, що ключовим критерієм є фактичний рух активів. Відповідачами було надано вичерпний перелік доказів реальності оренди, зокрема: акти приймання-передачі послуг, поліси страхування, акти ремонтів та встановлення обладнання (GPS-датчиків), а також договори перевезення з третіми особами, де використовувався спірний транспорт.
Щодо статусу «ризикового платника»: суд зазначив, що зупинення реєстрації податкових накладних через внесення підприємства до переліку ризикових (на підставі операцій з іншими контрагентами) не є доказом фіктивності розглядуваних договорів оренди.
Рішення Верховного Суду підтверджує презумпцію правомірності правочину. Наявність спільного керівництва у контрагентів не робить господарські договори автоматично недійсними. Визначальним фактором захисту є якісне документальне оформлення операцій, що підтверджує їх реальність та економічну доцільність (використання активів у діяльності, що приносить прибуток). Визначальним фактором захисту є якісне документальне оформлення операцій. Про практичні кроки підготовки до судових спорів із податковою дізнавайтеся зі статті «Судове визнання недійсності договору за позовом ДПС: ризики та захист».
Справа № 905/1666/24 вкотре довела: успіх у суді залежить від якості підготовки та глибини аналізу правового поля. У сучасному бізнес-середовищі, де кількість інформації зростає експоненціально, критично важливим стає використання надійних IT-рішень. Саме тому LIGA ZAKON презентувала нове рішення LIGA360 для бізнесів та державних органів. Це екосистема, яка допомагає не лише відстежувати подібні судові прецеденти, а й комплексно керувати ризиками компанії. Замовте презентацію вже сьогодні.
