Криптовалюта в судовій практиці України: розгляд найгучніших кейсів

Правовий статус криптовалют в Україні

Криптовалюта в Україні юридично не має традиційного визначення як «валюта» чи «засіб платежу». За юридичною думкою суддів Верховного Суду та науковців, криптовалюта має правову форму так званого віртуального активу, але деякі положення законодавства залишаються неврегульованими. Саме це створює значні виклики для суддів у застосуванні норм цивільного, кримінального та процесуального права. Національне законодавство мало би врегулювати обіг криптоактивів через Закон України «Про віртуальні активи», але цей закон поки що не набрав чинності, що фактично залишає суди сам-на-сам із вирішенням практичних спорів.

Цивільна судова практика та формування доктрини

У межах цивільного та сімейного судочинства України поступово формується підхід до сприйняття криптовалюти як об'єкта майнових прав, на який можуть поширюватися положення цивільного законодавства про право власності. Попри відсутність спеціального законодавчого регулювання, суди дедалі частіше застосовують аналогію закону та права, виходячи з економічної цінності криптоактивів і можливості їх індивідуалізації. Одним із нових та водночас найбільш дискусійних напрямів правозастосовної практики є включення криптовалюти до предмета спорів про поділ спільного майна подружжя.

Криптовалюта у справах про поділ майна подружжя

Показовою у цьому контексті є справа № 953/4882/23, розглянута Київським районним судом м. Харкова. Позов було подано з вимогою про поділ спільного майна подружжя, при цьому обґрунтуванням позовних вимог стали відомості з електронної декларації відповідача, у якій були задекларовані біткоїни як цифрові активи. Відповідач не заперечував факту набуття криптовалюти під час перебування у шлюбі, однак наполягав на тому, що її придбання здійснювалося за рахунок особистих грошових коштів, сформованих до укладення шлюбу. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість цієї позиції, встановивши, що особисті заощадження відповідача зменшилися на суму, співмірну з вартістю придбаних біткоїнів, тоді як фінансовий стан позивачки істотно не змінився. За таких обставин презумпція спільної сумісної власності була спростована, а криптоактиви визнані особистою приватною власністю відповідача (рішення від 06.09.2023). Аналогічну тенденцію демонструє і судова практика м. Києва. Так, у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває справа № 755/16260/25 (ухвала від 03.10.2025), у якій предметом поділу між подружжям є, зокрема, криптовалюта загальною вартістю близько 50 млн грн. Сам факт відкриття такого провадження засвідчує, що криптовалюта фактично визнається судами як повноцінний майновий актив, здатний входити до складу спільної сумісної власності. Не зважаючи на вказане, варто нагадати, що на сьогодні Верховний Суд України не має окремої формальної постанови чи рішення, де б прямо йшлося про регулювання криптовалюти як цивільного майнового об'єкта у значенні «криптовалюта = майно» (тобто не опубліковано окремої правової позиції Касаційного цивільного суду за конкретним номером справи щодо криптовалюти на позовній основі). Основні висновки ВС з теми криптовалют, зокрема щодо їхньої правової природи в Україні як віртуальних активів, були сформульовані в публічній позиції судді Ігоря Дашутіна, але це не є формальною постановою з приводу конкретного справи про криптообіг.

Криптовалюта в кримінальному провадженні.

Одне з ключових питань, з яким стикаються українські суди - чи може криптовалюта вважатися речовим доказом або майном, що підлягає арешту та конфіскації або ж чи можна її вважати предметом злочину.

Речовий доказ чи ні?

Судова практика демонструє випадки, коли правоохоронні органи та суди застосовували арешт криптовалюти як забезпечувальний захід у кримінальних провадженнях. Незважаючи на відсутність спеціального законодавчого регулювання обігу віртуальних активів, у кримінальному процесі простежується усталена тенденція до визнання криптовалюти об'єктом права власності та, відповідно, предметом процесуального захисту. Зокрема, у справі №752/6268/23 сторона обвинувачення звернулася з клопотанням про накладення арешту на крипто активи токени USDT в мережі TRON TRC-20, випущені компанією Tether що зберігаються на крипто валютному гаманці, з метою забезпечення збереження речових доказів. Голосіївський районний суд м. Києва, розглядаючи зазначене клопотання, підтримав позицію прокурора та дійшов висновку, що криптовалюта, розміщена на біржовому рахунку, за своїми властивостями може відповідати критеріям речового доказу у кримінальному провадженні. Беручи до уваги наявність ризиків втрати контролю над активами та можливого перешкоджання досудовому розслідуванню, слідчий суддя визнав застосування арешту обґрунтованим і задовольнив клопотання (ухвала від 15.11.2024). Не зважаючи на вказане, цей же суд, в цій же справі (вже звісно інший суддя), продемонстрував інший підхід до крипто активів. Сторона захисту звернулася до суду з вимогою про зняття арешту з віртуальних активів, які перебували на обліку на рахунках криптовалютної біржі. Розглянувши подане клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, зазначивши, що криптовалюта за своїми характеристиками не підпадає під визначення речового доказу у розумінні статті 98 Кримінального процесуального кодексу України. Суд окремо наголосив, що цифрові активи не є матеріально індивідуалізованими об'єктами, які могли б виступати знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберігати його сліди або містити іншу доказову інформацію щодо обставин, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні. За таких умов застосування арешту до коштів, що обліковуються на крипто гаманці, не відповідає процесуальній меті забезпечення збереження речових доказів (ухвала від 14.03.25). Як приклад, можна навести таку ж ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04.03.2025 у справі № 757/5200/25-к.

Використання криптовалюти у злочинній діяльності

Однією з найрезонансніших кримінальних справ стала справа щодо співробітника правоохоронного органу, де криптовалюта виступала як інструмент отримання неправомірної вигоди. Так, в справі № 991/1512/23 (27.11.2024) колишній співробітник СБУ отримав 60 000 USD у криптовалюті за повернення обладнання, вилученого під час обшуку криптоферми. Суд визнав обвинуваченого винним за ч. 4 ст. 368 ККУ й засудив його до 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна і позбавленням права обіймати посади. Ця справа стала знаковою, оскільки вперше український суд у повному обсязі застосував норму кримінального закону до злочинної діяльності за участю криптовалют, підтвердивши, що вони можуть бути каналом для корупційних схем. Подібну за характером справу розглянув ВАКС відносно народного депутата України Андрія Одарченка (№ 991/3227/24). Це одна з найвідоміших кримінальних справ, пов'язаних з криптовалютою в Україні, де депутат пропонував хабар у криптоактивах. За даними суду, депутат Андрій Одарченко нібито запропонував колишньому керівникові Державного агентства з відновлення Мустафі Найєму хабар у Bitcoin на суму, еквівалентну $50 000, щоб сприяти виділенню коштів на ремонт університетських будівель. Характерно, що у вказаній справі арешт був накладений не тільки на криптовалюту (тобто було визнано, що вона відповідає вимогам речового доказу), а і на апаратний гаманець на якому ця криптовалюта зберігалась. Ще однією знаковою справою є справа № 757/35628/25-к в якій Печерський районний суд м. Києва затвердив угоду про визнання винуватості та визнав особу винною у здійсненні нелегальної діяльності з обміну криптовалют без отримання дозволу Національного банку України. Обмін криптоактивів здійснювався через месенджер шляхом операцій із зарахування, виведення та конвертації електронних коштів, оплата за які надходила на особистий криптогаманець. Подальша конвертація отриманих коштів стала підставою для кваліфікації дій також як легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Вирок від 11.09.2025 має прецедентне значення, оскільки вперше в оприлюдненому рішенні криптовалюта була визнана безпосереднім предметом злочину, а операції з криптоактивами без належних дозволів або з метою приховування походження коштів такими, що підпадають під дію кримінального законодавства України. Також, варто згадати і справу Юрія Щиголя, колишнього керівника Держспецзв'язку. Особливістю ній є те, що криптоактиви хоч і не були предметом злочину, але на них був накладений арешт як на забезпечувальний захід, тобто з можливістю подальшого відшкодування завданої шкоди.

Висновки

Судова практика України щодо криптовалют є фрагментарною та динамічною. Попри відсутність повного законодавчого регулювання, суди вже визнають крипту майновим об'єктом у цивільних спорах, арештовують та оцінюють криптоактиви в кримінальних провадженнях, застосовують традиційні норми кримінального права до злочинної діяльності з використанням криптовалют. Однак відсутність чіткої законодавчої бази створює ризики неоднорідності судових рішень та юридичної невизначеності для учасників правовідносин.