8 травня Верховний суд повідомив про свої висновки в спорі, пов'язаному з банкрутством, які варто врахувати всім учасникам таких процедур, в першу чергу ліквідаторам і кредиторам. Це провадження стосується банкрутства фізособи-підприємця вже на стадії ліквідації бізнесу. Господарським судом в діях арбітражного керуючого були виявлені порушення, які полягають, зокрема, в неотриманні ліквідатором від кредитора згоди на продаж заставного майна боржника і допущенні кількох процедурних огріхів. Суд визнав такі порушення достатньою підставою для того, щоб усунути ліквідатора і призначити нового. Однак, відсторонений вирішив оскаржити таке рішення. Апеляційний суд скаргу відхилив, і провадження з ініціативи арбітражного керуючого дійшло до Верховного суду.
Під час оцінки дій ліквідатора Верховний суд зробив два ключових висновки, які необхідно враховувати для уникнення повторення зроблених в даній процедурі банкрутства помилок.
По-перше, ліквідатор до продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, повинен спочатку звернутися до кредитора, вимоги якого забезпечені таким майном, для отримання згоди на його реалізацію. Тільки в разі відсутності такої згоди ліквідатор має право звернутися до господарського суду для отримання згоди на реалізацію. По-друге, в будь-якому випадку узгодження початкової вартості заставного майна та інших умов його продажу (із заставним кредитором або судом) має передувати реалізації майна боржника.
Таким чином, неотримання ліквідатором згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, а також порушення при укладенні договору на організацію та проведення відкритих торгів, є достатньою підставою для висновку про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків. Такий висновок зроблено в постанові Верховного суду від 07.03.2018 р. в спорі № 24/5005/10848/2012. Підсумок справи - відсторонення арбітражного керуючого визнано справедливим.
