Складна ситуація в Україні з огляду на повномасштабну війну створює нечувані раніше ризики для бізнесу та його керівників. На жаль, непоодиноким є збільшення випадків коли учасники (власники) компанії перестають брати участь в діяльності останньої. Наслідком цього є неможливість здійснення директором своїх повноважень щодо операційного управління компанією та фактичне блокування можливості прийняття рішень, згоду на які можуть надати лише учасники. Зокрема мова йде про вчинення значного правочину, прийняття рішень про дофінансування компанії тощо.
Для уникнення директором можливих негативних наслідків як юридичного так і репутаційного характеру для себе та компанії в цілому, звільнення може бути необхідним та найбільш доцільним кроком.
Проте що робити директору, якщо учасники компанії ігнорують повідомлення щодо проведення загальних зборів або не приймають рішення про його звільнення?
Початково варто зауважити, що законодавство дозволяє структурувати відносини із директором двома шляхами: через укладення цивільно-правового договору або укладення трудового договору (контракту).
У випадку укладення із директором цивільно-правового договору, припинення правовідносин між директором та товариством потрапляє у договірну площину та має вирішуватися через призму договірного права. Така ситуація вимагає окремого аналізу, адже підстави припинення можуть бути індивідуалізовані в кожному окремому договорі. Окрім того, такі відносини не є трудовими у розумінні законодавства, а отже положення трудового законодавства щодо звільнення за власним бажанням не розповсюджуються на такі випадки.
Якщо ми говоримо про трудові правовідносини, варто зауважити, що відносини директора та товариства мають трудовий та корпоративний аспекти, що прямо впливають на можливість його звільнення.
На сьогодні, відповідь щодо можливості припинення повноважень директора як посадової особи є доволі однозначною - суд не може втручатися в діяльність компанії та зобов'язати учасників прийняти те чи інше рішення.
З одного боку, директор, як найманий працівник має право звільнитися за власним бажанням в порядку визначеному трудовим законодавством України. Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов'язкову працю. Зазначене положення екстрапольоване у законодавство України.
Таким чином, директор, як найманий працівник, має право звільнитися за власним бажанням, подавши відповідну заяву. Проте, це не вирішує питання його корпоративної відповідальності як посадової особи, зокрема щодо ведення бухгалтерського обліку, вчасного подання фінансової звітності та інших питань віднесених до його компетенції.
Як наслідок, директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади, зокрема з урахуванням того, що звільнення директора вимагає відповідного рішення загальних зборів учасників.
Маєш сумніви щодо свого управлінського рішення? Звіряйся з LIGA360:Керівник. Отримай надійне джерело для: перевірки контрагентів, пошуку законодавчих позицій, аналітики та алгоритмів дій для бізнесу. Деталі за посиланням.
Проте, все-таке дещо можна зробити.
Дієвим виходом із такої ситуації є звернення директора до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими. Але тут виникає декілька важливих питань.
Визначення підсудності спору може бути ускладнене з огляду на існування дискусії серед юристів та судів стосовно предметної належності спору. Одні наводять аргументи на користь господарської юрисдикції таких спорів з огляду на наявність корпоративного аспекту, інші, достатньо вмотивовано, наполягають на цивільній юрисдикції з огляду на припинення трудових відносин. Практика вищих судів стосовно цього питання часто змінюється.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 зазначено, що спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) ТОВ є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки він пов'язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду.
Зазначена практика Верховного Суду очевидно вказує на господарську юрисдикцію такого роду спорів. Проте, ця позиція є досить спірною та ставиться під аргументований сумнів окремими суддями. Тому, паралельно такого роду спори успішно розглядаються як господарською так і цивільною юрисдикціями, про що переконливо свідчить актуальна судова практика.
Проте, шанс повернення позову з боку як господарського так і цивільного суду є досить високим, тому при поданні та підготовці позовної заяви про визнання трудових відносин припиненими варто належним чином обґрунтувати юрисдикційну належність спору, визначити предмет спору та позовні вимоги та враховувати актуальну практику Верховного Суду.
Наступним важливим кроком є збір доказів. Для формування якісної правової позиції для суду, необхідно з дотриманням чинного законодавства та статуту товариства ініціювати звільнення директора та документально це зафіксувати.
В першу чергу, необхідно ініціювати проведення загальних зборів учасників Товариства відповідно до вимог статуту та законодавства. Тут є важливим повідомити всіх учасників товариства відповідним способом та зафіксувати факт направлення повідомлення про скликання загальних зборів до учасників. Заява про звільнення з посади директора та повідомлення про скликання загальних зборів учасників мають бути оформлені відповідно до законодавства та з урахуванням визначених статутом та (або) законом строків. Варто зберігати всі докази відправлень, документи із зазначенням трек номерів листів, описи вкладень, тощо.
Якщо учасники проігнорують загальні збори, що наразі частіше всього і відбувається, необхідно зафіксувати факт неявки останніх. Зокрема дієвим інструментом може бути залучення адвоката, котрий підготує письмове підтвердження про неявку учасників на загальні збори ініційовані директором.
Швидко потрібна правова позиція чи перелік подібних судових рішень? Спробуй LIGA360 для юриста та адвоката. Готуйся до судового засідання в один клік.
Отже, для досягнення позитивного рішення у суді, необхідно буде довести перед судом дотримання визначеної процедури звільнення з посади директора з наданням всіх підтверджуючих документів, зокрема довести:
- факт подання заяви про звільнення відповідно до трудового законодавства;
- факт дотримання процедури скликання загальних зборів учасників;
- факт неприйняття рішення загальними зборами щодо звільнення директора або неявку на збори останніх.
Необхідно окремо зазначити, що нещодавно Державним підприємством «Національні інформаційні системи» доопрацьовано програмне забезпечення Єдиного державного реєстру (надалі «ЄДР») в частині технічної можливості вилучення відомостей про керівника юридичної особи. Нагадаємо, що раніше такої можливості технічно не існувало і навіть за наявності рішення суду про звільнення, директор товариства все одно відображався в ЄДР.
Судова практика стосовно виключення відомостей про директора з ЄДР є різноманітною. Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначав, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДР.
Водночас, не є обов'язковою попереднє звернення директора із відповідною заявою до реєстратора до подачі позову, оскільки він може безпосередньо подати судове рішення, наслідком якого є внесення змін в ЄДР. Окрім того, задоволення вимоги про виключення з Єдиного державного реєстру запису про директора є такими, що відповідають завданням судочинства.
Тому, підставою для вилучення відомостей про директора товариства з ЄДР може бути виключно рішення суду, що тягне за собою таку зміну відомостей в ЄДР.
Рішення суду. Що далі?
Після отримання рішення, що набрало законної сили, необхідно, на наш погляд, вчинити ряд формальний дій, пов'язаних із інформуванням державного реєстратора, контрагентів, банку та інших третіх сторін про факт звільнення директора.
Зокрема, можливим варіантом є розміщення оголошення щодо звільнення директора товариства в офіційних друкованих виданнях, письмово повідомити контрагентів, органи статистики та обслуговуючий банк тощо.
Отже, звільнення директора без згоди учасників товариства вимагає комплексного підходу, поєднуючи трудові та корпоративні аспекти. І хоча певні позитивні зрушення у питанні звільнення директора без згоди загальних зборів у практиці та регулюванні є, все ж питання залишається неповністю врегульованим, що на практиці створює низку проблем для директора та вимагає звернення до суду за захистом своїх прав.
Олесь Рябчук, юрист практики корпоративного права та M&A GOLAW
