|
З року в рік суди демонструють різні підходи щодо тлумачення договірних відносин. А тому важливо відслідковувати останні тенденції та бути в курсі всіх важливих прецедентів цій сфері. Незважаючи на великий обсяг судової практики, деякі питання і досі викликають дискусії. Пропонуємо ознайомитись з актуальними рішеннями Верховного Суду, прийнятими за останній рік в договірних спорах, та зробити власні висновки з приводу їх законності та об'єктивності.
1. Порушення умов договору однією із сторін не завжди є підставою для його розірвання
(Постанова Великої палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18)
Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом на власний розсуд. Критеріями такої оцінки, як правило, є:
- «значна міра» позбавлення сторони того, на що вона очікувала при укладенні договору
- розмір завданої порушенням шкоди (при цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору)
- співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати сторона в разі належного виконання договору.
Наприклад, розглядаючи справу № 910/2861/18 про розірвання інвестиційного договору, Велика палата Верховного суду прийшла до висновку, що несплата інвестиційних внесків не є істотним порушенням такого договору.
Зокрема, в Постанові від 16.02.2021 Велика палата зазначила: "Істотне порушення умов договору щодо не передання замовником земельної ділянки як будівельного майданчика та несплати інвестиційного і пайового внесків відсутнє. Адже забудовник здійснив спірне будівництво на земельній ділянці, яка передана в постійне користування інвестору, та ввів об`єкт нерухомості в експлуатацію. Викладене вказує й на відсутність шкоди, завданої забудовнику, адже останній не позбавилося того, на що розраховував при укладенні договору та досягнув його мети".
Тобто Велика палата вважає, що єдиною метою та покликанням забудовника є будівництво, яке він має здійснювати навіть за відсутності фінансування. При цьому право власності на збудований об'єкт йому не належатиме, оскільки власником такого об'єкту може бути лише користувач земельної ділянки, на якій цей об'єкт побудовано. Навіть, якщо такий землекористувач не інвестував в будівництво і жодним чином не переймався будівельним процесом. Справедливість висновків Великої Палати сумнівна, проте такі висновки відтепер мають застосовуватись під час вирішення аналогічних спорів.
Адвокатам НААУ доступні ІТ-інструменти для договірної роботи. З новинками LIGA360:Адвокат НААУ ви зможете автоматично перевіряти помилки й структуру договорів, відповідність умов, штрафні санкції та ін. Замовляйте доступ у своїй системі LIGA360
2. Закінчення строку дії договору та сплив позовної давності не припиняє зобов'язання
(Постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 755/19205/17 )
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Однак порушення цього правила не призводить до припинення зобов'язання. Сторона, яка прострочила зобов'язання, все одно має його виконати, навіть після спливу позовної давності. Саме такий висновок було прийнято Верховним судом в постанові від 28.04.2021 по справі № 755/19205/17.
Обставини справи полягали в наступному: позивач звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитних договорів та договорів іпотеки такими, що припинено. Аргументуючи свою позицію, позивач зазначив: кредитні договори припинили свою дію у зв'язку зі спливом їх строку, у зв'язку з чим припинились зобов'язання сторін, що існували протягом дії договору кредиту, в тому числі зобов'язання за іпотекою.
Однак, Верховний Суд такі аргументи відхилив. В Постанові від 28.04.2021 Верховний Суд зазначив: "закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконане належним чином однією зі сторін, а закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора та/або закінчення строку дії кредитного договору не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не є підставою для припинення іпотеки за абзацом 2 частини першої статті 17 Закону".
3. Незрозумілість умов договору не звільняє сторону від обов'язку щодо їх виконання
(Постанова Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 755/6962/19)
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору. Сторона повинна дотримуватись умов договору за будь-яких обставин, навіть якщо вона не розуміє їх зміст. Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду справи № 755/6962/19.
За обставинами справи позичальник не виконував обов'язки за кредитним договором, оскільки вони були для нього незрозумілими. Зокрема, позичальник посилався на те, що кредитор щомісяця виставляє нові рахунки, сума яких не відповідає курсу НБУ.
Проте Верховний Суд з позицією боржника не погодився. Судом було встановлено, що за умовами договору щомісячні платежі розраховуються за певною формулою, яка передбачає співвідношення між сумами в національній та іноземній валютах. Доводи позичальника про те, що дана формула є для нього складною та незрозумілою суд відхилив. Зокрема, суд зазначив: так як суду не надано доказів, що позичальник звертався до кредитора з вимогою надання роз`яснень та незрозумілості умов кредитного договору, і протягом певного часу виконував умови такого договору, це свідчить про розуміння умов договору та їх погодження.
Іншими словами, Верховний Суд констатував, що незрозумілість умов договору не звільняє сторону від обов'язку щодо їх виконання.
4. Договір, що вчиняється на шкоду кредитору (фраудаторний договір), може бути визнаний недійсним
(Постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 у справі № 693/624/19)
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо суд встановить, що договір не відповідає вищезазначеним стандартам, зокрема, якщо його укладено на шкоду однієї із сторін, такий договір може бути визнаний недійсним.
Наприклад, розглянувши справу № 693/624/19, Верховний Суд визнав недійсними договори купівлі-продажу, оскільки встановив, що такі договори були укладені з ухилення від виконання судового рішення.
Обставини справи полягали в наступному: позивач постраждав у ДТП, і рішенням суду на його користь було стягнуто майнову та моральну шкоду. Відповідачем по справі виступало підприємство, працівник якого спричинив ДТП. Однак, на день ухвалення судового рішення коштів на рахунку підприємства не було, а за деякий час до цього підприємство розпродало і все майно.
Тож позивач просив суд визнати недійсними відповідні договори купівлі-продажу, оскільки майно було реалізовано з метою ухилення від виконання судового рішення.
Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову, оскільки на момент укладення оспорюваних договорів рішення про стягнення матеріальної і майнової шкоди з підприємства ще не існувало і підприємство мало право розпоряджатися майном на власний розсуд.
Верховний Суд у скасував попередні рішення та ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги, навівши такі правові висновки: "Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відносяться: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни контрагентом боржника)".
Верховний Суд зазначив, що сторони оспорюваних договорів «вживали право на зло», оскільки діяли виключно з метою недопущення звернення стягнення на майно боржника. Отже, оспорювані договори є фраудаторними, тобто вчиненими на шкоду кредитору, тому мають бути визнані недійсними".
5. Якщо шлюбний договір ставить подружжя у "надзвичайно невигідне становище", він не підлягає виконанню
(Постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі № 320/3970/18)
У статті 64 СК України передбачено право дружини та чоловіка на укладення договорів між собою. Зокрема передбачено, що дружина і чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватно власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Однак, такий договір не повинен ставити одного із подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно із законодавством. Тобто, окрім загальних вимог щодо дійсності правочинів, встановлених ЦК України, частини четверта та п`ята статті 93 СК України встановлюють спеціальні обмеження, щодо можливих умов шлюбного договору.
Розглядаючи справу № 320/3970/18, Верховний Суд зазначив: "свобода договору у регулюванні майнових відносин між подружжям є істотно обмеженою. Такі сторони не вправі у договорах між собою визначати такі умови, реалізація яких призводитиме до істотного дисбалансу між правами та обов`язками кожного із подружжя".
Верховний Суд дійшов висновку, що умова шлюбного договору, згідно з якою у власність одному з подружжя переходить нерухоме майно, що придбане до укладення цього договору, суперечить частині п`ятій статті 93 СК України, ставить іншого з подружжя у невигідне становище, а тому має бути визнана недійсною з підстав, встановлених частинами першими статей 203, 215 ЦК України.
6. Форс-мажорні обставини як підстава для невиконання зобов'язань
(Постанова Верховного Суду від 11 травня 2021 року по справі № 922/2452/20)
Форс-мажор - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
17 березня 2020 р. набрав чинності Закон України № 530-XII, згідно з яким карантин (встановлений Кабінетом Міністрів України) також віднесено до переліку форс-мажорних обставин.
Проте, суди не вважають карантин беззаперечною обставиною, що звільніє від відповідальності за невиконання зобов'язання і вимагають від сторін надання інших доказів щодо неможливості такого виконання.
Наприклад, розглядаючи справу № 922/2452/20, Верховний Суд прийшов до висновку, що посилання сторони на неможливість ведення бізнесу в зв'язку з карантином не є форс-мажорною обставиною. Суд відхилив аргументи позивача стосовно того, що на період карантину він не міг здійснювати своєї прямої господарської діяльності -перевезення пасажирів, та зазначив, що карантин жодним чином не обмежував позивача на проведення господарської діяльності в частині розрахунків з контрагентами.
Згідно з висновком Верховного Суду, єдиним підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України. При цьому форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
7. Змішаний договір та порядок його виконання
(Постанова Верховного Суду від 10 березня 2021 у справі № 199/1917/19)
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 ЦК України).
В провадженні Верховного Суду перебувала справа № 199/1917/19 за позовом про стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги. За умовами договору передбачено відступлення права вимоги за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, зазначивши, що вищезазначений договір є неукладеним, оскільки на момент його підписання адміністративне провадження по ДТП було закрито.
Однак, суд касаційної інстанції з такими висновками не погодився. Постановою від 10.03.2021 Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції, зазначивши: "апеляційним судом не враховано, що укладений між сторонами договір є складним договором (змішаним), оскільки складається з елементів різних договорів, а саме договору відступлення права вимоги, договору доручення і договору надання послуг (проведення ремонту пошкодженого автомобіля), що передбачено частиною другою статті 628 ЦК України. Недійсність договору не встановлена законом, він не визнаний судом недійсним, а тому підлягає виконанню сторонами. Вказує, що його вимоги стосуються компенсації вартості проведеного за власний рахунок відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу відповідача, що визначено пунктом 15 договору, а не вимога до винної у ДТП особи на підставі договору відступлення права вимоги".
8. Принцип "contra proferentem": слова договору повинні тлумачитись проти того, хто їх написав
(Постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 у справі № 664/2854/17-ц)
Принцип тлумачення правочинів «contra proferentem» (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) означає, що слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.
При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Розглядаючи справу № 664/2854/17-ц, Верховний Суд встановив, що умови договору купівлі-продажу багатоквартирного будинку суперечать принципу «contra proferentem», оскільки нівелюють обов'язок нових власників по забезпеченню рівноцінним житлом осіб, які були виселені з будинку в процесі його відчуження.
9. Принцип "venire contra factum proprium". Заборона суперечливої поведінки
(Постанова Верховного Суду від 03 березня 2021 у справі № 522/799/16-ц)
Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права.
В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
В провадженні Верховного Суду перебувала справа № 522/799/16-ц за позовом ПАТ "Сбербанк" до ФК "Чорноморець" про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішеннями першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Проте, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд встановив, що поведінка Банку є непослідовною, не відповідає його попереднім діям, а також поведінці його уповноважених представників під час попереднього розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій.
На думку ВС, описана поведінка ПАТ "Сбербанк" у договірних відносинах не відповідає обраній ним у спорі правовій позиції та тлумаченні обставин справи; спрямована на створення у суду помилкового уявлення про підставність позову та добросовісність позивача у тлумаченні укладених договорів та визначенні змісту договірних зобов`язань.
Враховуючи викладене, Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Сбербанк" було відмовлено.
10. Принцип "pacta sunt servanda". Договорів необхідно дотримуватись
(Постанова Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 922/2056/20)
Статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися.
Очевидно, що зазначений принцип стосується міжнародних договорів, проте деякі судді використовують його і під час тлумачення локальних правочинів.
Зокрема, аналізуючи договір про надання юридичних послуг, Верховний Суд в постанові від 06 квітня 2021 року по справі № 922/2056/20 зазначив: "втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України".
Вищезазначені висновки Верховного Суду здебільшого є прогресивними, такими, що свідчать про підвищення якості судочинства в сфері договірних відносин. Сподіваємось, що Верховний Суд зберігатиме цю тенденцію й надалі, та застосовуватиме нестандартні підходи під час вирішення договірних спорів.
Наталія Мисник, старший юрист юридичної фірми "Астерс"
Найзручніший пошук і аналіз судових рішень доступний в LIGA360. Знаходьте схожі преценденти в базі з 93 млн судових рішень, контролюйте нові надходження та переходьте до НПА в один клік. Деталі за посиланням.
