Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту

Примусове відчуження майна під час війни

Війна вимагає величезних ресурсів, а їх забезпечення на користь національної безпеки найчастіше переважає над правами приватного бізнесу, майно якого може стати об'єктом уваги держави і тим чи іншим способом вилучено у законного власника.

Механізмів такого відчуження не один і не два, а тому ефективним менеджерам та юристам слід детально вивчити це питання, щоб не примножити свої втрати військового часу через зловживання, формальне недотримання процедури чи інші порушення з боку представників влади. Такі порушення можуть коштувати бізнесу дуже дорого: від невизнання витрат для оподаткування до неможливості повернення активів або отримання компенсації їх вартості в майбутньому.

Правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах військового стану є Конституція України, Закони України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму військового або надзвичайного стану", "Про правовий режим військового стану", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", указ Президента України про запровадження військового стану в Україні, Постанову КМУ № 998 від 31.10.2012 про порядок компенсації та інші.

Відповідно до Конституції примусове відчуження об'єктів приватної власності можливе з повним подальшим відшкодуванням їх вартості лише за умов воєнного стану. Однак це не виключає можливості попередньої компенсації при вилученні майна у воєнний час. Тоді як у звичайному житті для потреб суспільної необхідності приватна власність може відчужуватися виключно з попередньою компенсацією вартості.

Примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму військового чи надзвичайного стану за умови попереднього чи наступного повного відшкодування його вартості.

Таким чином, можуть бути вилучені лише індивідуально визначені активи, такі як транспорт, обладнання, нерухомість, але не майно, визначене родовими ознаками: будматеріали, нафтопродукти, продовольство, гроші!

Примусове відчуження в режимі військового стану здійснюється за рішенням військового командування (визначено у ч. 1 ст. 3 Закону України «Про правовий режим військового стану»), погодженому з місцевими адміністраціями (Указом Президента від 24 лютого 2022 р. № 68/2022 в Україні створено 24 обласні та Київська міська, а також районні військові адміністрації). У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження майна провадиться за рішенням військового командування без узгодження з місцевими органами влади.

Фіксація примусового відчуження майна здійснюється у формі акту за єдиним зразком, затвердженим ПКМУ №998 від 31.10.2012.

Акт повинен містити обов'язкові відомості:

  • назва військового командування та органу, який погодив рішення про примусове відчуження майна;

  • відомості про власника майна;

  • дані про документ, що встановлює право власності на майно;

  • опис майна, достатній для його ідентифікації;

  • сума виплачених коштів (за попереднього повного відшкодування вартості майна).

Право державної власності на майно виникає із дати підписання акту.

Акт підписується власником майна та уповноваженими особами військового командування та органу, який погодив рішення про примусове відчуження майна, та скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

До акту додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату оцінки. В ідеалі це має бути офіційний висновок суб'єкта оціночної діяльності. Проте закон допускає можливість проведення оцінки без залучення професійного оцінювача і навіть узгодження власника (у разі відмови останнього). Ця норма несе значні ризики, що власник активів не отримає справедливу компенсацію за ринковими цінами. І це не кажучи про те, що компенсація можлива у національній валюті протягом 5 років після закінчення воєнного стану. Яким буде курс гривні на той час?!? - можемо лише фантазувати.

Безперечно, ми побачимо чимало судових спорів з приводу оскарження оцінки такого майна.

Для отримання компенсації колишній власник після закінчення війни звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем вилучення майна із заявою, до якої додаються акт та документ, що містить висновок про його вартість. Відмова у прийнятті заяви не допускається!

Заява розглядається протягом десяти робочих днів з дня її подання. За результатами розгляду заяви оформляється висновок у трьох примірниках щодо здійснення виплат компенсації.

Виплата повної компенсації провадиться органами, які ухвалили рішення про примусове відчуження майна, у порядку черговості оформлення висновків за рахунок та в межах коштів, передбачених у державному бюджеті. Іншими словами, буде жива черга з претендентів, швидкість ротації в якій залежатиме від наповнюваності бюджету та зволікань у бюрократичній процедурі.

Де керівнику знаходити інформацію щодо законодавчих ініціатив та їх впливу на бізнес? Графічні зв?язки у LIGA360:Керівник - це інноваційний інструмент для аналізу правового поля, що показує всі пов?язані документи у візуальній формі. Знаходь найважливіші нововведення й аналітику до них у два кліки, замовивши LIGA360:Керівник.

Податкові наслідки та облік

При примусовому відчуженні операція у бухобліку буде відображена як продаж такого майна.

Дохід від продажу (відчуження) збільшує фінрезультат до оподаткування, а собівартість проданого (відчуженого) зменшує такий фінрезультат , який є підставою для формування об'єкта оподаткування податком на прибуток (див. пп . 134.1.1 ПКУ).

У разі примусового відчуження відбувається перехід права власності від підприємства до держави. Тобто операція відповідає визначенню поняття «постачання товарів», наведеному у пп.14.1.191 ПКУ.

База оподаткування ПДВ у цьому випадку визначатиметься за п.188.1 ПКУ: вона не може бути нижчою від балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності) обліку необоротних активів - на підставі звичайної ціни).

Майно платника податків звільняється від статусу податкової застави з дня отримання рішення щодо вилучення майна без застосування вимог ст. 92 ПКУ. При цьому у разі передплатного вилучення майна такі кошти спрямовують на погашення податкового боргу платника податків, майно якого вилучено ( пп. 69.21 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ у редакції від 15.03.2022 р.).

Окремо слід звернути увагу на нещодавно ухвалений законопроект №7605 від 27.07.22 (16.08.22 відданий на підпис Президенту) про оптимізацію порядку відчуження майна в умовах воєнного стану.

Швидкість його ухвалення не залишає сумнівів у актуальності та важливості цього закону для держави.

Документ регламентує можливість вилучення обладнання, яке може використовуватися для оборонно-промислового комплексу та щодо якого існує ризик переривання його функціонування у зв'язку з воєнними діями.

Важливим критерієм є знаходження такого майна у межах адміністративно-територіальної одиниці України, межі якої знаходяться на відстані не більше 30 км від району ведення бойових дій чи окупованих територій. Яким чином і ким будуть визначатися такі території/райони у динаміці велике питання.

У той самий час інші критерії законодавцем чітко не прописані, що створює ризик вилучення у межах цієї процедури практично будь-яких ТМЦ і майнових комплексів.

Підставою для цього є рішення РНБО щодо пропозицій, погоджених з обласними адміністрацією на місцях.

Право державної власності виникає з моменту введення в дію Указом Президента рішення РНБО.

Перший варіант законопроекту передбачав, що вилучене майно передаватиметься до відання Національного агентства з виявлення, розшуку та управління активами (АРМА). Проте фінальна версія закону встановлює інший порядок - Кабмін передає майно в управління відповідних держпідприємств, тоді як військове командування забезпечує збереження майна. Такий алгоритм зрозуміліший з урахуванням не властивої для АРМА функції з управління такого роду активами.

Також із проекту справедливо було виключено дискримінаційну, як на мене, норму про те, що компенсація з держбюджету проводитиметься лише у тому випадку, якщо вилучені активи опиняться на підконтрольній території України на момент виплати компенсації.

Найімовірніше, дія цього закону буде спрямована на стратегічні об'єкти промисловості, які розташовані в зоні зіткнення з бойовими або окупованими районами. Сьогодні такими об'єктами можуть стати активи у Харкові, Миколаєві, Одесі, Запоріжжі тощо.

У відкритих джерелах нещодавно було заявлено, що НАЗК ідентифіковано для санкцій понад 12000 фізосіб та 3000 юрособ для конфіскації їх активів. Тому окремо слід розглянути тему конфіскації «російських» активів, серед основних механізмом здійснення якої:

а) Санкції згідно із Законом №2257-IX, набрав чинності 24.05.2022:

Цей закон покликаний врегулювати юридичні підстави та процедуру реалізації санкцій РНБО щодо відчуження та передачі у дохід держави активів, що належать особам, які беруть участь прямо чи опосередковано у збройній агресії проти України.

Спрощено процедура виглядає так: актив блокується за рішенням РНБО (відповідне звернення до цього органу можуть подати Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Служба безпеки та Національний банк України), Президент затверджує рішення РНБО своїм указом, потім Мін'юст перевіряє підстави та шукає докази для стягнення заблокованих активів. Далі готується заява до Вищого антикорупційного суду про стягнення активів. На розгляд справи у першій інстанції суду дається десять днів, апеляції - п'ять. Після набрання рішенням суду законної сили воно направляється до Кабміну. Він має визначити державний орган, який тимчасово управлятиме цими активами.

Важлива умова: стягнути можна лише майно, заблоковане РНБО після набрання чинності законом, тобто після 24 травня.

в) Націоналізація згідно із Законом № 2116- IX, набрав чинності 07.03.2022:

Насамперед закон передбачає можливість націоналізації майна росії як держави, але також передбачена можливість конфіскації майна її резидентів:

  • фізичних осіб-громадян росії, а також осіб, які не є громадянами, однак мають з державою-агресором тісний зв'язок, у тому числі, що проживають у рф або займаються на її території основною діяльністю;

  • юридичних осіб (у тому числі, філій та представництв), які здійснюють свою діяльність в Україні та серед учасників, акціонерів чи бенефіціарів мають: прямо чи опосередковано державу-агресора чи юридичних осіб, учасником, акціонером чи бенефіціаром яких є прямо чи опосередковано росія.

Крім того, РНБО або суд своїм рішенням можуть визнати резидентами росії будь-яких фізичних та юридичних осіб незалежно від їх громадянства, місця проживання/місцезнаходження, провадження діяльності, якщо вони одночасно відповідають таким вимогам:

  • публічно заперечують або підтримують збройну агресію росії проти України та встановлення та затвердження тимчасової окупації території України, та

  • не припинили або призупинили свою економічну діяльність на території росії у період дії військового стану в Україні.

Порядок націоналізації наступний:

1. Кабінет Міністрів України готує проект рішення про примусове вилучення із зазначенням переліку майна, що підлягає вилученню, інформації, що дозволяє ідентифікувати такі об'єкти, їх власників, а також терміни примусового вилучення кожного об'єкта з подальшим внесенням такого проекту до Ради національної безпеки та оборони України.

2. РНБО розглядає проект рішення, поданий Кабінетом Міністрів України, та приймає його.

3. Рішення РНБО про примусове вилучення вводиться в дію Указом Президента України.

4. На підставі Указу Президента України відбувається примусове вилучення майна.

Важливо зазначити, що відповідний Указ Президента підлягає затвердженню шляхом ухвалення Верховною Радою закону у термін до шести місяців з дня завершення дії військового стану в Україні. Водночас відсутність такого закону під час воєнного стану не зупиняє дію Указу Президента України та не перешкоджає примусовому вилученню.

Процедура не передбачає компенсації за вилучені активи.

с) У межах кримінального провадження:

Це найбільш поширений та випробуваний механізм вилучення активів. Він зрозумілий як правоохоронцям, так і адвокатам: на майно просто накладається арешт слідчим суддею в рамках кримінальних проваджень (фінансування тероризму, ухилення від сплати податків - це найпоширеніші склади), а згодом передається до управління АРМА та підлягає спецконфіскації у межах КПК.

Станом на сьогодні заявлено лише один позов до ВАКС щодо російських активів - корпоративних прав, що належать російському олігарху Євтушенкову. Цілком ймовірно, два місяці після ухвалення закону всі зусилля Мін'юсту (було створено окремий департамент) було спрямовано на збір доказової бази та розшук активів, - і ми побачимо ще безліч позовів. Жодного рішення в рамках процедури націоналізації також поки що не ухвалено! Тоді як кількість арештів у рамках кримінальних проваджень говорить сама за себе - РНБО, Кабмін, ВАКС це все довго і не завжди контрольовано, куди простіше зробити все на рівні слідства, як зазвичай, інколи «на коліні» прописавши зв'язок з терористами або несплату податків.

Висновки:

Навіть загальний аналіз зазначених вище нормативних актів та процедур дає нам цілковиту впевненість у тому, що український бізнес та юридичну спільноту чекатиме досить велика ділянка роботи, пов'язана зі суперечками про примусове відчуження майна. Сподіваємося, судова та інша правозастосовна практика, яка вже формується і яка має стати частиною загального компенсаторного механізму шкоди, заподіяної війною, враховуватиме не лише інтереси держави, але і права власника.

Єдине середовище LIGA360 для роботи антикризової команди. Керівники, юристи, hr-фахівці, бухгалтери й спеціалісти з безпеки - усі ключові ролі компанії отримують інформацію синхронно й спільно ухвалюють рішення. Докладніше.

Підпишіться на розсилку
Щопонеділка отримуйте weekly-digest про ключові події бізнесу
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
УВІЙТИ
На цю ж тему