Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Помилки у господарських договорах: вирішення спорів, актуальна судова практика

13.31, 25 вересня 2023
2459
0

Договори є фундаментом господарської діяльності. Тому, їх регулювання прогресує разом з розвитком бізнесу і знаходить своє відображення у судовій практиці. На її основі можна відстежити поширені помилки при формулюванні, перевірці та погодженні договірних умов. Деякі з таких помилок заслуговують на особливу увагу і коротко описані у цій статті. 

1. Помилки у формулюванні окремих умов 

1.1. Не вживати "включно" при зазначенні терміну 

Тлумачення прийменників "до" та "по" впливає на розрахунок терміну.  

За загальним правилом, прийменник "по" включає останній день вказаного терміну. Водночас, у судовій практиці існують розбіжності щодо того, чи включає прийменник "до" останній день вказаного терміну чи ні.  

Для уникнення невірного тлумачення, рекомендуємо додавати до будь-якого позначення терміну "включно". Тоді останній день терміну буде точно включений. 

(постанова Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"; постанова № 77012030 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 жовтня 2018 року у справі № 927/490/18). 

1.2 Не визначити конкретний строк чи термін виконання 

Не визначення строку/терміну часто призводить до непередбачуваних наслідків. 

Так, вказівка "запланованого (орієнтовного) терміну" означає, що сторони не погодили конкретну календарну дату, до настання якої має бути виконано зобов'язання та порушення якої тягне за собою застосування до відповідача наслідків відповідальності. 

(постанова № 82599615 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 червня 2019 року у справі № 911/3733/16

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано зобов'язання, необхідно виходити з частини другої статті 530 ЦК України. 

Відповідно до цього положення, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 

Відповідно до судової практики, ця норма передбачає, серед іншого, можливість виникнення обов'язку негайного виконання. Такий обов'язок випливає, наприклад, з частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. 

(постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"

1.3. Недостатньо детально прописати ціну договору 

Недетальна вказівка ціни може призвести до неочікуваних витрат. Наприклад, якщо інше не передбачено умовами договору, продавець зобов'язаний затарювати/упаковувати товар без стягнення додаткової плати. При цьому, у договорі можна встановити інший порядок, у тому числі й оплату витрат продавця на тару/упаковку товару. 

(постанова № 95940099 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 квітня 2021 року у справі № 910/5447/20

1.4. Неналежно прописати порядок дій у випадку настання форс-мажорних обставин 

Багато сторін мають хибне уявлення про те, як працюють форс-мажорні обставини і неправильно прописують ці положення у договорах. Судова практика з цього приводу зводиться до трьох основних правил. 

По-перше, потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. 

По-друге, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону права посилатися на ці обставини, якщо це передбачено договором. У іншому випадку порушення строку повідомлення не означає автоматичну втрату права посилатись на форс-мажорні обставини. 

По-третє, сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не є беззаперечним доказом їх існування. Так, потрібно довести не лише наявність самих форс-мажорних обставин, але й те, що між ними та неможливістю виконання конкретного зобов'язання є причинно-наслідковий зв'язок.  

При цьому, неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною форс-мажорною обставиною, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин. 

(постанова № 106078967 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21

1.5. Допустити істотну помилку у назві арбітражної установи і, при цьому, не зазначати місце арбітражу чи інші умови, які б дозволили встановити до якого саме арбітражу має звертатися сторона 

Якщо у арбітражній угоді допущено істотну помилку у назві арбітражної установи, і при цьому не вказане місце арбітражу чи інші положення, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, така арбітражна угода не зможе бути виконана. 

(постанова № 78977571 Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 906/493/16

1.6. Передбачити арбітражну угоду у договорі між сторонами, жодна з яких не має іноземного елементу 

До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори, у яких хоча б одна зі сторін має комерційне підприємство за кордоном, є підприємством з іноземними інвестиціями, міжнародним об'єднанням чи міжнародною організацією, створеною на території України. 

При відсутності такого іноземного елементу (навіть якщо він зникне вже після укладення арбітражної угоди), сторони не зможуть застосувати арбітражну угоду. 

(постанова № 72253608 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 лютого 2018 року у справі № 910/13318/16

Як впорядкувати договірну роботу в компанії? Допоможе CONTRACTUM у LIGA360. Система об'єднала в собі усі інструменти для створення договору, систематизованого зберігання та контролю виконання зобов'язань. Більше про можливості CONTRACTUM у LIGA360 за посиланням. 

2. Помилки при перевірці умов 

2.1. Недостатньо ретельно та ініціативно (!) перевірити умови 

Якщо підприємець укладе договір без належної перевірки його умов, то потім не зможе посилатися на помилку як підставу для визнання договору недійсним. 

Пленум Верховного Суду України закріпив три правила з цього приводу: 

1. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення не є підставою для визнання правочину недійсним. 

2. Неможливість або труднощі у використанні речі, що: 

2.1. сталося після виконання хоча б однією стороною своїх зобов'язань і  

2.2. не пов'язане з поведінкою іншої сторони, 

- не є помилкою щодо якості речі. 

3. Помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину не має правового значення. 

(постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними"

Також, якщо підприємець укладе договір без належної перевірки його умов, то потім не зможе посилатися на введення в оману як підставу для визнання договору недійсним. 

Стандарт розумної та обачливої поведінки підприємця набагато вищий, ніж пересічної розумної людини. Відповідно, стандарти розкриття інформації і можливість введення в оману також відрізняються. 

При цьому, нереалістичні уявлення і очікування однієї сторони відносно правочину не можуть бути кваліфіковані як введення її в оману іншою стороною. Інша сторона не могла розкрити інформацію про помилковість таких уявлень, оскільки вони є нерозумними, неочікуваними, нетиповими.  

Наприклад, у такій ситуації Верховний Суд не знайшов підстав для визнання договору недійсним: 

"Якщо особа уклала Кредитний договір з Банком на суму більш як 4,5 млрд грн та Договір поруки без отримання детальної інформації та документів від Банку або іншої особи щодо зобов'язань, за якими вона надає поруку, то це свідчить: 

(а) про відсутність розумної обачливості у діях сторони договору та нереалістичні очікування від правочину або 

(б) про те, що така інформація все ж таки була надана Банком/іншою особою, але особа приховує цей факт від суду, або 

(в) про те, що особа мала іншу мету і інші мотиви при укладанні таких правочинів, аніж ті, про які вона заявила у позові до відповідача, і на момент укладення Договору поруки її взагалі не цікавив склад і вартість активів первісних боржників (забезпечення за проблемними кредитами Банку), за яких особа поручилася у Договорі поруки." 

(постанова № 94643002 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 січня 2021 року у справі № 910/17876/19)  

2.2. Не уточнити усі незрозумілі терміни 

Сторона повинна дотримуватись умов договору, навіть якщо вона не розуміє їх зміст. Наприклад, Верховний Суд відхилив посилання на "незрозумілість" положення, оскільки скаржник не обґрунтував, що формування цього положення відбулося поза його вільним волевиявленням або що він звертався до суду з вимогою щодо тлумачення. 

(постанова № 109560081 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 березня 2023 року у справі № 923/878/21

2.3. Не перевірити документи, "на підставі" яких діє представник контрагента при підписанні договору 

Якщо договір містить умову про його підписання особою, що діє "на підставі" статуту чи іншого документа, що встановлює повноваження такої особи, то це свідчить про обізнаність іншої сторони з таким статутом (іншим документом) у частині, що стосується відповідних повноважень. В такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони, що їй було невідомо про обмеження повноважень представника її контрагента. 

(постанова № 89108872 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 травня 2020 року у справі № 911/1634/19

3. Помилки при погодженні умов 

3.1. Пропонувати положення, що допускають кілька тлумачень 

Якщо правила тлумачення, встановленні статтею 213 ЦК України, не дозволяють визначити зміст умови договору, застосовується тлумачення contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Так, особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, несе ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. 

Це правило застосовується: 

1. не тільки коли сторона самостійно розробила умову, але й коли вона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; 

2. не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені", але й щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". 

(постанова № 81847079 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 травня 2019 року у справі № 911/1366/18

3.2. Не виконати усі умови, що необхідні для укладення договору 

Не є укладеними договори, у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).  

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. 

(постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними"

3.3. Не врегулювати "конкуренцію" домовленостей 

За допомогою договору сторони можуть регулювати його застосування, зокрема: 

1. парафування (підписання кожної із сторінок договору) з метою забезпечення ідентичності примірників договору;  

2. визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору.  

При наявності таких правил в договорі, саме вони вирішують "конкуренцію" примірників договору стосовно тих чи інших умов.  

При відсутності таких правил у договорі, вважається, що сторони не домовилися щодо умов, які відрізняються, і відповідні відносини сторін мають регулюватися актами цивільного законодавства. 

Розглянемо приклад з практики Верховного Суду: 

"на користь позиції позивачів є аргумент про те, що надані позивачами договори, якими передбачено строк оренди 3 роки, містять підписи та скріплені на кожній сторінці печаткою відповідача; 

на користь позиції відповідача є аргумент про те, що в актах прийому-передачі земельних ділянок вказаний строк оренди 25 років; 

"зважуючи" ці аргументи суд підкреслює, що у всіх примірниках міститься вказівка про однакову юридичну силу трьох примірників, із очевидністю навряд чи можливо прийняти аргументи позивачів чи відповідача, а тому найбільш розумним є висновок, що сторони не домовилися щодо строку оренди і, з урахуванням частини другої статті 763 ЦК України, договори оренди укладені на невизначений строк;" 

(постанова № 104443483 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17

Також, варто мати на увазі, що підписання додаткової угоди і специфікації до неї із застереженням "з урахуванням протоколу розбіжностей до протоколу погодження" певної умови свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо зміни такої умови.  

(постанова № 86304997 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 грудня 2019 року у справі № 910/15190/18).

Вікторія Івасечко, радниця, Redcliffe Partners, 

Артур Муха, молодший юрист, Redcliffe Partners

Як ефективно контролювати виконання договорів? З функціоналом CONTRACTUM у LIGA360. Створіть тайм-лайн угоди й встановіть ключові дати на моніторинг. Більше про автоматизацію договірної роботи за посиланням 

Підпишіться на розсилку
Щопонеділка отримуйте weekly-digest про ключові події бізнесу
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
УВІЙТИ
На цю ж тему