Оцінка ризиків і встановлення контролю протидії фінансуванню зброї масового знищення як один з основних елементів комплаєнс

Протидія фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення є актуальною з огляду на воєнні дії в Україні, обговорення у пресі різного виду озброєння та історичних подій щодо застосування росією радіоактивних елементів для отруєння дисидентів у Великій Британії: у 2006 році радіоактивним полонієм було вбито Олександра Литвиненка, а згодом, у 2018 р., отруєно хімічною зброєю родину Скрипалів.

ЗАКОН УКРАЇНИ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" 2019 р. визначає правовий механізм запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Фінансування розповсюдження зброї масового знищення - це надання, збір чи використання будь-яких активів для розповсюдження зброї масового знищення, за вчинення яких передбачено міжнародні санкції.

Україна має надійний режим боротьби з розповсюдженням зброї масового знищення, включаючи законодавство про фінансові санкції та режим експортного контролю. Крім того, провідну роль Україна відіграє у стимулюванні міжнародних зусиль, спрямованих на боротьбу з фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, на таких форумах, як Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй та FATF.

Організація Об'єднаних Націй (ООН) через такі підрозділи, як Група експертів ООН, які підтримують комітети з санкцій відповідно до кожного санкційного режиму ООН, працює з державами-членами ООН над удосконаленням їх розуміння фінансування такої зброї і його методів, що постійно розвиваються. Організація Об'єднаних Націй запроваджує широкий спектр санкційних заходів, спрямованих, наприклад, проти ядерної програми КНДР. Ці заходи включають фінансові санкції, транспортні санкції та контроль за експортом/імпортом, який спрямований на обмеження доступу Північної Кореї до життєво важливих коштів і ресурсів усього світу.

Україна співпрацює з широким колом міжнародних партнерів та союзників у фінансових питаннях запровадження санкцій, наприклад, із колегами з Америки та Європи. Зв'язок з цими партнерами широкий та включає міжюрисдикційну практику, спільне використання та визначення пріоритетів для сприяння кращому правозастосуванню.

Загальна світова практика протидії фінансуванню зброї масового знищення розділяється на три категорії:

• пряме фінансування;

• непряме фінансування;

• фінансування із застосуванням державної діяльності.

Пряме фінансування розглядають як діяльність, яка фінансує безпосередньо, наприклад, державне ядерне агентство або закупівлю товарів подвійного призначення. Найбільший ризик створює пряме фінансування. Хоча інколи можуть бути деякі непрямі елементи, щоб приховати подібну активність, наприклад, створення закупівельних мереж з підставними компаніями. Основну комплаєнс-увагу щодо протидії потрібно приділяти двом основним напрямам прямого фінансування: 1) прямі закупівлі такої зброї або зброї і компонентів подвійного використання для подальшого розповсюдження, та 2) ухилення від режимів фінансових санкцій.

Непряме фінансування здійснюють через підставні компанії, їх роль більш помітна. У таких прикладах існують більш складні мережі компаній, призначених для маскування кінцевого одержувача товарів, пов'язаних із розповсюдженням. Такі фактори, як створення фірм, простота їх реєстрації, нерегульований сектор їх діяльності, створюють привабливі умови для експлуатації фінансових потоків.

Фінансування із застосуванням державної діяльності може являти собою зусилля ядерних держав, таких як КНДР, Іран, Росія, на фінансування своїх хімічних та ядерних програм. З огляду на наявність санкцій стосовно цих держав, наявних обмежень щодо міжнародного фінансування, такі країни намагаються приховано залучити кошти через свою державну діяльність. Відомо, наприклад, що посольства і дипломатичний персонал Північної Кореї беруть участь в отриманні доходів позадипломатичними засобами, виявляють бізнес-можливості для північнокорейських організацій та допомагають їм у доступі до офіційних фінансових систем у порушення санкцій РБ ООН.

Економіка України намагається бути відкритою для міжнародних бізнесів та отримує фінансування на державному і приватному рівнях, намагається бути експортером фінансових послуг, товарів агропромислового комплексу і створювати професійні послуги та бути конкурентоспроможною в регіоні й світі. Ці фактори роблять Україну привабливою для законного бізнесу, але також залишають її вразливою для суб'єктів, що намагаються фінансувати свою зброю масового знищення, використовуючи активну роль України для участі у світовій фінансовій системі.

Реєстрація компаній в Україні може бути привабливою для осіб, які бажають доступу до фінансової системи й надалі можуть дозволити дії, пов'язані із розповсюдженням зброї масового знищення. Суб'єкти в цій сфері можуть створювати підставні компанії для здійснення закупівельного бізнесу, консультацій та інших видів діяльності. Також це створюється для солідності компанії або для того, щоб використовувати номінального акціонера чи директорів з метою підвищення анонімності кінцевих бенефіціарних власників компаній.

Наявні в Україні заходи протидії надійні, із законодавчою базою, що діє серед установ та організацій для захисту країни від фінансування зброї масового знищення. Додатково це також застосування в державі режиму фінансових санкцій, спрямованих на розповсюдження зброї масового знищення, а також дотримання режиму санкцій ООН, експортний контроль та інші заходи уряду України.

Протидію фінансуванню такої зброї часто розглядають поряд з іншими ризиками, зокрема фінансуванням тероризму та відмиванням грошей, а не як самостійний ризик. Наявні стандарти FATF рекомендують державам здійснювати національну оцінку ризиків щодо фінансування зброї масового знищення і створювати вимоги до юридичних осіб щодо проведення власної оцінки ризиків.