У відверто складних реаліях сьогодення під час дії спеціального правового режиму воєнного стану, постійних ворожих обстрілів інфраструктури, правова визначеність та дії органів влади щодо "зеленої" енергетики є надзвичайно важливою. Учасники ринку електроенергетики наразі є критично важливими підприємствами, і будь-які порушення прав бізнесу чи ризики для зупинення діяльності в період дії воєнного стану разом з постійними ракетними обстрілами, спрямованими на руйнування енергетичної системи країни, можуть мати вкрай негативні наслідки для об'єднаної енергосистеми України.
За таких умов єдність, сталість та доступність судової практики у цій категорії справ в сьогоднішніх реаліях є надзвичайно важливими для бізнесу. Відтак, пропонуємо звернути увагу на актуальну судову практику з нагальних питань у сфері "зеленої" енергетики, яка була сформована Верховним Судом.
Щодо питань нарахування амортизації основних засобів, що входять до складу сонячної електростанції
Суб'єкти господарювання, основним видом діяльності яких є виробництво електроенергії на відновлюваних джерелах, для здійснення своєї фінансово-економічної діяльності використовують сонячні (фотогальванічні) електростанції.
У ході експлуатації сонячних електростанцій суб'єкти господарювання здійснюють амортизацію основних засобів, що є поступовим списанням вартості основних засобів на витрати впродовж строку їх експлуатації.
Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до положень П(С)БО чи МСФЗ, облікової політики підприємств та з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених пп.138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - "ПК України").
Положеннями П(С)БО 7 "Основні засоби" визначено, що якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
З практики діяльності суб'єктів господарювання у сфері "зеленої" енергетики вбачається, що податковий орган часто керується фіскальними інтересами - зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (збитків) та забезпечення донарахування сум податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.
Так, податковий орган необґрунтовано змінює класифікацію частини основних засобів, не враховуючи положень П(С)БО 7 "Основні засоби", та ігноруючи той факт, що сонячні електростанції складаються із частин, які мають різний строк корисного використання, відтак, кожна частина визнається в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів, що відповідає приписам П(С)БО.
Податковий орган наполягає, що сонячні електростанції є цілісними об'єктами нерухомого майна, що використовується в господарській діяльності підприємств для виробництва електричної енергії та мають амортизуватися згідно строків, встановлених у п. 138.3.3 ст. 138 ПК України, для споруд (мінімально допустимі строки корисного використання - 15 років).
Ці висновки податковий орган обґрунтовує посиланнями на положення цивільного законодавства щодо введення в експлуатацію об'єктів нерухомого майна, і не враховує ані внутрішніх документів суб'єкта господарювання, ані вимог податкового законодавства, зокрема положень П(С)БО 7 "Основні засоби", та заперечує можливість визначення в бухгалтерському обліку частин сонячної електростанції як окремого об'єкту основних засобів з огляду на, як вже було зазначено вище, їх різний строк корисного використання.
Вказана правова проблема щодо питань нарахування амортизації основних засобів, що входять до складу сонячної електростанції, є надзвичайно актуальною для суб'єктів господарювання у сфері "зеленої" енергетики, тож дослідимо наявні правові позиції з цього питання.
Верховний Суд вже висловлював правові позиції щодо питань нарахування амортизації щодо основних засобів, що входять до складу сонячної електростанції у справах № 560/853/20 та № 640/13827/20, і з аналізу змісту цих постанов вбачається однаковий підхід щодо тлумачення П(С)БО та підтвердження права власників щодо обліку та амортизації об'єкта основних засобів, який складається з частин.
Цей підхід чіткий і зрозумілий з огляду на положення П(С)БО, і полягає в наступному: частини сонячної електростанції можуть обліковуватися в бухгалтерському обліку підприємства як окремий об'єкт основних засобів.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 640/13827/20 вказано, що підприємства мають право поділу об'єкта основних засобів, який складається з частин і кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
У згаданій постанові Верховний Суд також висловив оцінку щодо тлумачення положень П(С)БО, що якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 10.02.2023 у справі № 560/853/20.
Ті ж самі висновки викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі № 320/2500/23.
У ході розгляду згаданої справи, апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції та при прийнятті рішення дійшов висновку, що положення ПК України, містять виключно вимоги щодо мінімально допустимих строків амортизації основних засобів. Нижченаведені положення також не містять обмежень чи спеціальних процедур щодо визначення строків корисного використання основних засобів для цілей амортизації, пов'язаних із даними сертифікатів якості чи строків гарантійного обслуговування таких основних засобів.
Додатково суди звернули увагу що, платник податку самостійно визначає на підставі розпорядчого акту строк корисного використання основних засобів підприємства для цілей нарахування амортизації.
З огляду на норми П(С)ПО 7 "Основні засоби", підприємства мають право поділу об'єкта основних засобів, який складається з частин і кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
Таким чином, сонячна електростанція для цілей бухгалтерського обліку не може розглядатись як цілісний об'єкт нерухомого майна, оскільки складається з сукупності засобів, що мають різний строк корисного використання (експлуатації).
Отже, оскільки сонячна електростанція складається із частин, що мають різний строк корисного використання, то кожна частина визнається в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів, що відповідає як приписам П(С)БО і практиці їх тлумачення згідно позиції судів.
Як знайти подібні судові рішення в один клік? Нова LIGA360 миттєво аналізує мільйони судових справ і обирає кейси саме для вас! А ще ви знайдете все пов?язане законодавство та аналітику від експертів. Замовте презентацію прямо сьогодні.
Щодо перерахунку "зеленого" тарифу у національну валюту за середнім офіційним валютним курсом Національного банку України
Суттєвою перемогою для галузі відновлюваної енергетики стала постанова Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 640/13467/22, яким Верховний Суд зобов'язав переглянути "зелений" тариф відповідно до зміни курсу, відтак, ознайомимось з ним детальніше.
У цій справі товариство оскаржувало протиправну бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - "НКРЕКП" або "Регулятор") щодо перерахування у національну валюту за середнім курсом гривні до євро за останні 30 календарних днів, що передують даті останнього у попередньому кварталі засідання НКРЕКП, мінімального розміру "зеленого" тарифу за другий та третій квартали 2022 року та щодо встановлення "зеленого" тарифу на електричну енергію, вироблену суб'єктами господарювання на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до "зеленого" тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва за другий та третій квартали 2022 року.
Так, суд касаційної інстанції наголосив, що згідно з приписами Закону України "Про альтернативні джерела енергії" "зелений" тариф не може бути менше встановленого законодавством, фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу перераховується на дату останнього у кожному кварталі засідання НКРЕКП у національну валюту за середнім офіційним валютним курсом Національного банку України за останніх 30 календарних днів, що передують даті такого засідання і такий фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу для суб'єктів господарювання, приватних домогосподарств і споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлюється шляхом перерахування в євро "зеленого" тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату (дату останнього у кожному кварталі засідання НКРЕКП).
Таким чином, Верховний Суд вказав, що на НКРЕКП Законом України "Про альтернативні джерела енергії" покладено обов'язок здійснення щоквартально перерахунку "зеленого" тарифу з приведенням його розміру у відповідність в національній валюті за середнім офіційним валютним курсом Національного банку України за останніх 30 календарних днів, що передують даті такого засідання.
У межах спірних правовідносин у вказаній справі № 640/13467/22 постановою НКРЕКП від 30.12.2021 за № 3024 (набрала чинності з 01.01.2022) були встановлені "зелені" тарифи на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб'єктів господарювання, зокрема і для позивача.
Відповідно, встановлені Регулятором "зелені" тарифи в силу вимог статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" мали діяти з 01.01.2022 та протягом першого кварталу 2022 року і підлягали перегляду НКРЕКП на останньому засіданні першого кварталу 2022 року (до кінця березня 2022 року), отже, строк дії тарифу діяв до 31.03.2022 включно.
Проте, 31.03.2022 відповідачем прийнято спірну Постанову № 363, відповідно до пункту 1 якої пункт 3 постанови НКРЕКП від 30.12.2021 за № 3024 доповнено словами "та діє до останнього дня кварталу в якому буде припинена або скасована дія воєнного стану", чим фактично зупинив процедуру щоквартального перегляду "зеленого" тарифу, яка прямо передбачена статтею 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії".
Відтак, у справі № 640/13467/22 ключовим було питання визначення в умовах воєнного стану меж повноважень НКРЕКП при виконанні обов'язку зі здійснення перерахунку "зелених" тарифів та законності у спосіб видання постанови НКРЕКП, зупинення на період дії воєнного положення такого обов'язку.
Дослідивши вищевказані обставини, Верховний Суд підсумував, що запровадження в державі воєнного стану не змінює обов'язку, зокрема, для органів державної влади діяти у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом", та наголосив, що правовий режим воєнного стану не передбачає жодних обмежень щодо питань тарифоутворення, введення обмежень щодо встановлених тарифів. Це, в свою чергу, спростовує посилання Регулятора на неможливість здійснення перерахунку "зеленого тарифу" у період воєнного стану.
Верховний Суд виходив також з того, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої належить прийняття законів, тому відповідач не наділений повноваженнями законодавчого органу влади, а має дотримуватись вимог закону і введення воєнного стану не змінює такий обов'язок для державного органу, що свідчить суперечність пункту 1 спірної постанови суперечить вимогам статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії".
При цьому, врахувавши втрату чинності оскаржуваною постановою, суд касаційної інстанції погодився з судами попередніх інстанцій про те, що належним способом захисту порушених прав товариства є визнання протиправною бездіяльності через невиконання Регулятором у період 2 та 3 кварталу 2022 року вимог статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" та зобов'язання вчинити відповідні дії, що не буде становити втручання в дискреційні повноваження.
Підсумовуючи, наразі для нашої країни цінність відновлюваних джерел енергії неможливо переоцінити не лише з екологічної точки зору, а й з економічної та безпекової. Саме тому можливість функціонування відновлюваної енергетики за справедливих умов в межах правового поля сьогодні є не просто бажаною, а й гостро необхідною, що, в свою чергу, вимагає суворого дотримання як підприємствами, так і контролюючими органами законодавчих вимог, а також формування судами релевантних правових позицій щодо спірних питань, які виникають на практиці. Лише сукупність цих факторів буде сприяти розвитку енергетичної незалежності нашої держави.
Варто зазначити, що на сьогодні у сфері "зеленої" енергетики існує чимало інших важливих правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування норм права у певних категоріях спорів. До таких категорій справ можна віднести спори щодо стягнення боргів з Гарантованого покупця, які утворилися з початку воєнного стану у зв'язку з дією наказів Міненерго № 140 та № 206 та спори щодо небалансів, які виникли у зв'язку з визнанням у 2022 році судом незаконною формулу розрахунку небалансів, що діяла з 15.01.2021 року по 08.09.2022 року.
Правові позиції Верховного Суду, стосовно вказаних питань, буде детально проаналізовано у наступних статтях на відповідну тему.
Найзручніший моніторинг судових справ - в новій LIGA360. Ви зможете обрати саме ті параметри, які потрібно вам: за напрямами судочинства, інстанціями, з правовою позицією тощо. Замовте презентацію комплексного інформаційно-аналітичного рішення LIGA360 прямо сьогодні.
