Аналіз практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за січень-лютий 2026 року демонструє чіткий вектор посилення процесуальних гарантій для суб'єктів господарювання у кримінальних провадженнях. Викладені правові позиції дозволяють зробити висновок про наявність системного підходу до забезпечення балансу між суспільним інтересом держави у протидії злочинності та неприпустимістю необґрунтованого втручання у законну господарську діяльність.
1. Недопустимість доказів через відсутність фіксації розгляду клопотання про обшук
У Постанові ОП ККС ВС від 19.01.2026 у справі № 336/4830/22 Суд встановив, що розгляд клопотання про обшук має обов'язково супроводжуватися повною технічною фіксацією засідання. Винесення ухвали про дозвіл на проведення обшуку без технічного запису судового засідання тягне за собою визнання всіх доказів, отриманих під час обшуку, недопустимими.
Для бізнесу ця позиція забезпечує додатковий інструмент захисту від свавілля органів досудового розслідування: якщо процедура отримання дозволу була порушена, вилучене під час обшуку майно не може бути допустимим доказом, використаним стороною обвинувачення.
2. Кримінально-правова оцінка «правочину» для цілей кваліфікації за ст. 206-2 КК України
Ухвала колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 29.01.2026 у справі № 527/1096/19 є важливою для вдосконалення практики застосування ст. 206-2 КК України. Колегія відступила від висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого в постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 916/379/23, про те, що рішення загальних зборів учасників товариства не є правочинами в розумінні ст. 202 ЦК України.
З метою формування сталої судової практики щодо визначення поняття «вчинення правочинів» у кримінально-правовому сенсі, зокрема як способу вчинення злочину, передбаченого ст. 206-2 КК, колегія суддів ККС виснувала:
під вчиненням правочину для кваліфікації за ст. 206-2 КК слід розуміти як його вчинення винуватою особою, так і забезпечення (організацію) нею вчинення такого правочину іншими особами;
суспільно небезпечне діяння як складова об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 206-2 КК, полягає у вчиненні правочинів, які за зовнішніми ознаками є законними та за результатами яких настають певні юридичні наслідки;
конкретний перелік правочинів, вчинення яких дозволяє кваліфікувати діяння за ст. 206-2 КК, законодавець не наводить, а тому він фактично не обмежений;
особливостями таких правочинів є те, що у більшості випадків вони вчиняються у письмовій формі, оскільки стороною є юридична особа, і вважається укладеними після внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських утворень або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, новий підхід забезпечує більш чітке розуміння елементів складу ст. 206-2 КК України та дозволяє ефективно притягати до відповідальності у ситуаціях, коли захоплення активів відбувається через маніпуляції з протоколами зборів та внесенням змін до реєстрів.
Як знайти подібні судові рішення в один клік? Нова LIGA360 миттєво аналізує мільйони судових справ і обирає кейси саме для вас! А ще ви знайдете все пов?язане законодавство та аналітику від експертів
3. Процесуальні строки: вплив судових ухвал, постановлених після завершення досудового розслідування
Для представників бізнесу визначеність строків досудового розслідування є критично важливою. Перша судова палата у Постанові ККС ВС від 02.02.2026 у справі № 753/7396/23 наголосила, що постановлення слідчим суддею ухвали, яка зобов'язує сторону обвинувачення вчинити певну дію, саме по собі автоматично не відновлює завершене досудове розслідування.
Рішення відновити досудове розслідування після його завершення належить до виключної компетенції сторони обвинувачення. Відповідно, ухвала слідчого судді може стати лише підставою для відновлення досудового розслідування стороною обвинувачення.
Такий підхід захищає суб'єктів підприємництва від автоматичних поновлень досудового розслідування. Він зобов'язує сторону обвинувачення залежно від ситуації оцінити можливість та необхідність продовження строку досудового розслідування на виконання відповідної ухвали, а за наявності підстав навіть прийняти рішення про відмову у вчиненні відповідної дії з посиланням на вимоги ст. 219 КПК.
4. Спеціальна конфіскація майна, що є спільною сумісною власністю подружжя
У Постанові від 02.02.2026 року у справі № 669/338/24 Об'єднана палата ККС ВС сформувала позицію щодо активів, які належать подружжю на правах спільної власності. Суд наголосив, що майно, що перебуває у спільній сумісній власності, підлягає спеціальній конфіскації в повному обсязі, якщо один із співвласників використав його як знаряддя чи засіб вчинення кримінального правопорушення. Тому незаконне використання предметів спеціальної конфіскації безумовно унеможливлює їх повернення іншим співвласникам (в тому числі другому з подружжя).
Це рішення значно підвищує майнові ризики для сімейних активів підприємців. У разі інкримінування вчинення кримінального правопорушення одному з подружжя, під загрозу спеціальної конфіскації потрапляє все спільне майно, яке органи досудового розслідування вважатимуть предметом спеціальної конфіскації, навіть якщо інший член подружжя є непричетним чи необізнаним щодо протиправного використання.
5. Службова недбалість керівників підприємства при підписанні актів
Верховний суд уточнив межі відповідальності топ-менеджменту за статтею 367 КК - службова недбалість. У Постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 19.02.2026 у справі № 175/2096/17-к зазначено, що службова недбалість полягала у підписанні генеральним директором товариства актів приймання виконаних будівельних робіт без належного контролю за обсягом, якістю робіт та використанням передбачених проектно-кошторисною документацією матеріалів, що призвело до безпідставного перерахування замовником коштів.
Обвинувачений спробував усунути таку шкоду, однак Суд підкреслив, що факт відшкодування збитків свідчить про бажання уникнути кримінальної відповідальності, а не вказує про відсутність у його діях складу будь-якого кримінального правопорушення.
Такий підхід суду при оцінці вчиненого наголошує представникам бізнесу на важливості реальної, а не формальної перевірки документів.
6. Ігнорування клопотання про відеоконференцзв'язок
У Постанові ККС ВС від 25 лютого 2026 року у справі № 165/298/24 Верховний суд встановив, що розгляд справи без вирішення клопотання представника потерпілого про участь у засіданні режимі ВКЗ є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Оскільки представник потерпілого, що користується всіма процесуальними правами сторони, яку він представляє, подав клопотання про участь у судовому засіданні дистанційно, суд не вправі проігнорувати таку заяву. Суд повинен або постановити ухвалу про здійснення розгляду у режимі відеоконференцзв'язку, або надати вмотивовану відмову. Протилежне є підставою для скасування судового рішення у зв'язку з істотним порушенням вимог КПК України.
Ця позиція є додатковою гарантією для представників бізнесу брати участь у засіданні у режимі ВКЗ за наявності на те підстав, а також демонструє дієвий інструмент для скасування судового рішення у випадку ігнорування судом таких клопотань.
7. Захист від тиску і поза процесуальних показань
У Постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 26.02.2026 у справі № 572/4907/24 суд вкотре наголосив, що держава не може обходити процесуальні гарантії, використовуючи позапроцесуальні розмови під тиском з представником правоохоронного органу як докази. Допит поліцейського як свідка про те, що обвинувачений «зізнався йому в особистій розмові», визнано явно недопустимим способом отримання доказів, оскільки це порушує право на захист.
Це рішення суду значно посилює гарантії представників бізнесу, захищаючи їх від «легалізації» свідчень, наданих поліцейським під тиском.
Висновок
Аналіз судової практики Верховного Суду за початок 2026 року свідчить про формування системного підходу до посилення процесуальних гарантій для суб'єктів підприємництва, де суворе дотримання процедур - від обов'язкової технічної фіксації засідань щодо обшуків та належного розгляду клопотань про відеоконференцзв'язок до недопустимості «позапроцесуальних зізнань» - стає ключовим інструментом захисту від свавілля правоохоронців. Водночас Суд встановлює більш чіткі стандарти відповідальності для службових осіб, наголошуючи на необхідності реального контролю за документацією, та пояснює можливість спеціальної конфіскації спільного майна подружжя. Таким чином, нова практика забезпечує баланс між захистом законної господарської діяльності від необґрунтованого втручання та невідворотністю відповідальності за правопорушення.
Ці рішення свідчать про те, що Верховний Суд вибудовує систему, де суворе дотримання процесуальних норм є ключовим. Для бізнесу та його юридичних радників це означає появу нових дієвих інструментів захисту. Щоб ефективно їх використовувати, необхідно постійно відстежувати та аналізувати актуальну судову практику, що зручно робити за допомогою LIGA360.
